«Інгулець» виграв Першу лігу в «Карпат» – Лупашко грає в крутий футбол та має здивувати УПЛ
Тепер клуб не тільки про Поворознюка.
«Інгулець» офіційно повернувся в УПЛ – з першої ж спроби. І навіть став чемпіоном першої ліги, в останньому турі обігравши «Карпати» в очному матчі з голом на 90+ після асисту захисника у падінні через себе.
Ця новина неоднозначно сприйнялася в інфопросторі, мовляв, знову доведеться терпіти купу різних позафутбольних «шоу». Навіть реакція у коментарях Tribuna.com під новиною є доволі показовою.
Однак насправді це вже зовсім інший «Інгулець» як мінімум за ігровою складовою – і навпаки добре, що УПЛ поповниться ще однією командою зі своєю айдентикою. Те, що колектив з Петрового може здивувати, доводить поточний сезон першої ліги та робота одного з найперспективніших тренерів України.
«Інгулець» в УПЛ в яскравому стилі вивів 37-річний Лупашко – він почав готуватись до тренерства ще під час кар’єри гравця
В УПЛ клуб повернув Владислав Лупашко – 37-річний коуч, який провів за «Інгулець» 100 матчів та відносно нещодавно завершив кар‘єру гравця (взимку 2022-го). Тоді він одразу увійшов у штаб Сергія Лавриненка та залишився у команді й після призначення Сергія Ковальця.
Коли останньому не вдалося врятуватися від стиків у минулому сезоні, статус в.о. перейшов саме до Лупашка. Попри те, що дуель з ЛНЗ він таки програв, Владислав став повноцінним головним тренером. До цього він готувався ще під час кар‘єри гравця.
✅ Випускник курсів PASS, свою відзнаку про завершення навчання рівня Expert (просунута додаткова програма) отримав вже влітку 2023-го.
✅ Має диплом УЄФА ліцензії «А».
✅ Пройшов онлайн-навчання з курсу психології в професійному спорті в Barca Innovation Hub.
Про усі три події восени минулого року Владислав повідомив у своєму інстаграмі. А ще раніше згадував, наприклад, про курси спортивного менеджменту та маркетингу – зокрема у великому інтерв‘ю Ірині Козюпі у 2020-му, де також детальніше розповідав про PASS та свої ідеї. Також у Лупашка навіть є свій блог на Tribuna.com. Звісно, з початком тренерства він менш активний, але на початку року була колонка на тему «Українському футболу не вистачає спортивних директорів».
Що стосується наслідків його річної роботи в «Інгульці», то вони виглядають наступним чином:
▪️ команда виграла «регулярку» у групі Б восени, а зараз обійшла «Карпати» у гонитві за золотом.
▪️ у тій же верхній вісімці в «Інгульця» хороша статистика – 8 перемог, одна нічия та одна поразка з різницею голів 19:4.
▪️ та домінування у лізі за статистичними показниками, зокрема атакувальними.
Tribuna.com проаналізувала «Інгулець» та поспілкувалася з Лупашком, аби детальніше розібратися у передумовах успіху, принципах гри та тренерському баченні.
Головний акцент Лупашка – робота з простором. Гравці мають свободу, а не працюють за шаблонами
Ми підібрали моменти, щодо яких попросили коуча дати коментар. Пройдемося за порядком, почавши з блоку атаки та розіграшів біля власних воріт – власне як команда виходить з-під високого пресингу.
Загалом важко ідентифікувати одну пріоритетну формацію/стратегію, яку використовує «Інгулець». Навпаки – величезна кількість варіантів з різними діями від гравців:
1 – звичне розташування четвірки; 2 – правий захисник зайшов всередину; 3 – центральний захисник підійнявся вище; 4 – лівий захисник зробив ривок вперед
Враження відсутності чіткої схеми склалося не дарма. Лупашко пояснює, що насправді все ситуативно – футболісти просто реагують на те, як розташовується суперник, та приймають рішення безпосередньо на полі:
💬 «Всі звикли, що якщо тренер трохи глибше робить свою роботу, чим зазвичай, то це він дає шаблони. Ми ж вважаємо, що шаблонами неможливо грати. Тобто якщо команда перебудовується, то шаблон вже не працює.
У нас філософія пов’язана з тим, щоб футболісти розпізнавали простір. В тренувальному процесі ми обігруємо ці ситуації та демонструємо, де з’являється простір, вказуємо, що треба враховувати. Не забороняємо гравцям бути креативними чи самим приймати рішення на полі. Багато чого моделюємо у вправах, щоб вони були впевненими у своїх силах.
У матчах же все залежить від опонента та який простір він нам дає – якщо він видозмінюється, то наші гравці без прив’язки до шаблону мусять розпізнавати простір: відкриватися, відводити суперників. Це наші вимоги».
Інколи доходить до дуже незвичних розіграшів. Наприклад, висування одного з центрбеків вище у пару до опорника:
Лупашко вважає, що це допомагає заплутувати опонентів:
💬 «По-перше, для суперника це дуже «б’є по мізках». Складно ідентифікувати, хто кого пресингуватиме. Коли ви до дрібниць розібрали та сказали «ось так і так працюємо», виходите на гру – а там розрив шаблонів. І футболіст прийняти рішення на полі вже не може.
По-друге, знову ж, креативність. Ми кажемо «не боятися». Воротар вийшов за межі карного без м’яча на початку атаки – для багатьох це було якимось сюрпризом та відкриттям, що можна в такому відповідальному матчі так робити.
Мені здається, ми тим самим показуємо футболістам, що ми сміливі. А якщо тренер сміливий, то й гравці повинні відповідати цим критеріям».
Епізод з виходом голкіпера, про який згадано, ось – спробуйте знайти воротаря на скріні (ви програли, він справа за кадром):
Чи інший приклад:
До побудови таких розіграшів, виявляється, залучений тренер воротарів:
💬 «У нашому тренерському штабі я намагаюся розподілити повноваження, щоб кожен мав свою зону відповідальності. У більшості випадків за вихід від воріт у нас відповідає тренер голкіперів Богдан Шуст. Ці всі яскраві моменти – це також його заслуга. Він постійно тримає «нерв» на тренуваннях, створює на них тиск, щоб в грі було не так відчутно».
І загалом голкіперське питання – одне з ключових у моделі «Інгульця»:
💬 «Це величезний блок, який теж закриває Шуст. До воротарів у нас високі вимоги – щоб вони працювали з м’ячем, входили в простір, були рухливими. Коли ми вийшли на ринок в пошуках голкіперів, то просто зрозуміли, що готового кандидата для нашої системи немає, що доведеться їх «створювати».
Шуст дуже багато уваги приділяє неформатним тренуванням для голкіперів – саме на техніку. Вони постійно виконують великий обсяг вправ та залучені в тренувальний процес з польовими гравцями, немає розділення. Індивідуальна у них тільки розминка. Тобто те, що здавалося неймовірним для воротарів. Постійно ставлю в приклад, як змінилися голкіпери «Інгульця», помітна величезна робота».
В «Інгульця» найвище розташування при побудові атак: інсайди під форвардом, фулбеки заходять в центр
Коли ж «Інгулець» долає високий пресинг (якщо він є), то при переході у другу третину сильно підіймає лінію оборони – за середнім розташуванням захисників це найагресивніший підхід у першій лізі. Загалом утворюється компактна п‘ятірка для володіння разом з опорником:
Однак найцікавіше тут – функції двох інсайдів (вісімок). Розташування зазвичай дійсно таке, як малює WyScout – високо майже в лінію з вінгерами:
Лупашко пояснює, що це теж стосується покриття простору:
💬 «В основному проти нас як розвиваються події – це середня/низька оборона. Якщо інсайди будуть опускатися нижче, у нас не буде переваги у фінальній третині. Вони розташовуються високо, працюють між лініями, шукають там простір. Але тут теж залежить від суперника – якщо він прив’яжеться до наших вінгерів, як було в багатьох матчах, то у вінгерів буде завдання працювати не «на м’ячі», а працювати на просторі за спинами центральних захисників. Закривається простір один – відкривається простір інший.
У нас принцип: один гравець – один простір. Не може бути в одному просторі два гравці. Ми повинні бути рівномірно віддалені один від одного. Це дасть нам можливість як якісно просувати м’яч, так і якісно оборонятися. У нас тоді не буде незаповнених коридорів для контролю контратакувальної гри суперника».
І що це допомагає одразу чинити тиск попереду:
💬 «Інсайдам немає сенсу опускатися нижче, тому що ми граємо в атаку. Вони таким чином високо тримають лінію півзахисту суперника у напруженні. Хочемо добиратися до карного, а не постійно контролювати м’яч низько.
В таких ситуаціях ми можемо заводити ще одну людину в центр. Наприклад, фулбека всередину – і витягувати на себе когось з хавбеків опонента. Якщо це вдасться, то тоді в інсайдів утворюється простір між лініями».
Роль фулбеків, про яку говорить Владислав, дійсно впадає у вічі. Як гадаєте, що це за гравець?
Відповідь – Юрій Козиренко. Номінальний вінгер з робочою лівою ногою, який тепер в «Інгульці» грає правого захисника з функціями систематичного входження у центр.
До такої трансформації гравця тренерський штаб дійшов на зборах після детальної аналітики:
💬 «Наш аналітик Сергій Вертіль (ще один випускник PASS, як і перший асистент Ігор Єрмаков – прим.) провів велику роботу взимку. Я дав йому завдання проаналізувати ігрові якості футболістів: в чому вони сильні, в чому слабші (приклад цього звіту опублікував інстаграм «Інгульця» – прим.). Візуально було розуміння, що Козиренко – це вінгер/плеймейкер, який якісно працює на м’ячі. Але дані це ще більше підтвердили: точність передач, спроби гострих пасів тощо.
На зборах сказали Юрію, що спробуємо цю формацію, в якій він буде не на фланзі, а частіше всередині. У нього з’явилася велика кількість ударів, конструктивних передач. З цієї зони він дуже ефективний, тому що працює як опорник – набирає велику кількість дій. Козиренко доволі добре зловив цю ідею, як і другий фулбек Мельничук, який теж працює в ролі опорника під час наших атак та проявляє свої найкращі якості в роботі з м’ячем».
За такою системою «Інгулець» стає колективом, який може довго контролювати м‘яч – і нерідко це робить (лідер за кількістю володінь у 15-45 та 45+ секунд у першій лізі). На питання, що для команди є тригером, аби вже просувати м‘яч вперед, Лупашко знову відповідає – відкриття простору. І наголошує, що намагається не заганяти команду у рамки:
💬 «Ми позиціонуємо себе командою, яка грає на м’ячі, але яка першою дією має дивитись вперед – чи є там простір. Якщо є, то ми не будемо грати у 20 дотиків. Наш другий гол «Агробізнесу», наприклад – захисник відібрав м’яч на лінії карного та одразу віддав передачу в простір у глибину. Наш форвард не відкривався в «недодачу», а розумів, що є простір, і що повинен туди працювати. Своєчасно відкрився – однією передачею забиваємо гол (ВІДЕО).
Якщо суперник хоче працювати проти нас високо – будемо атакувати простір за спинами. Це про різносторонність команди – можемо контролювати, можемо грати в глибину, можемо грати на переходах».
«Інгулець» постійно стикається з насиченим захистом і не цурається робити навіси. Але головне в атаці – бути готовими до втрати
Наступна фаза – безпосередньо завершення атак. Цікаво, що в першій лізі «Інгулець» йде лідером за навісами та кількістю спроб дриблінгу у середньому за матч. Тобто очевидна ставка на фланги та подачі вінгерів, яка супроводжується кількісним насиченням карного:
Лупашко зазначає, що такий стиль – наслідок гри опонентів, які часто глибоко сідають у захист:
💬 «Розумію, що може звучати банально, але якщо суперник закривається – то окрім дальніх ударів та флангових передач варіантів загострити не так багато.
У нас футболісти чітко розуміють, в яку зону бігти при завершенні атак. Гравці за позиціями розуміють свої функції. Гравець, який подає – теж розуміє функції партнерів, які атакують. Робимо на цьому акцент після кожного матчу – де хто повинен випереджати опонента».
Однак якщо говорити про головну вимогу в атаці, то тут не зовсім очевидний вибір – Лупашко акцентує на балансі позаду та готовності до втрат:
💬 «Найважливіше – коли атакуємо, то вже розуміємо наше розташування поза карним. Тобто як наші опорники працюють на підборі, як наші центральні захисники готуються до можливої втрати. Це головне. Атака, високий пресинг, агресія – так, добре, але при роботі з м’ячем ми вже повинні бути готовими до оборони. В тому плані, щоб зберігати структуру та баланс».
До речі, у відповіді на питання, на які статистичні показники звертає увагу тренерський штаб «Інгульця», перераховано переважно саме метрики атаки:
💬 «Для себе я на початку чемпіонату зробив аналіз першої ліги: хто виходив в УПЛ, лідерів і т.д. Подивився кількість дотиків у чужому карному, передачі у фінальну третину, удари по воротах, середня дистанція ударів, удари по власних воротах та кількість обведень. Ці моменти, вважаю, є ключовими».
«Інгулець» намагається агресивно пресингувати – і хоче навчитись вчасно сідати у захист, якщо відбір не вдається
А от що стосується захисту, то тут вдамося до порівнянь. Почнемо з високого пресингу – за основними принципами «Інгулець» дещо нагадує «Борнмут» Андоні Іраоли, бо направляє пресинг, щоб заганяти опонента на фланги. Іноді в 4-4-2 з двома гравцями попереду, як англійська команда:
Іноді в 4-3-3, коли орієнтує пресинг тільки форвард, але натомість зберігається рівність у центрі поля (3 в 3):
Для Лупашка, як тепер легко здогадатися, пріоритетною тут є грамотна робота з простором:
💬 «Ми не прив’язуємося до гри 1 в 1. У нас пресинг зонний – у кожного є своя зона відповідальності. Після втрат завжди є людина в наступній зоні, яка страхуватиме це.
Зараз нашим інсайдам трохи не вистачає інтенсивності, їм доводиться покривати великі дистанції в пресингу. Це потрібно нам як команді, вони повинні бути готовими до таких обсягів. Коли хтось використовує персональний пресинг 1 в 1, то будь-який обіграш – і вже важко перелаштовуватися та протидіяти».
Що стосується дій у захисті в другій/першій третинах, то це вже дещо нагадує «Шахтар» Марино Пушича, який ми нещодавно розбирали.
У тому сенсі, що попри гру першим номером та домінування, команда після втрат та невдалих спроб контрпресингу не соромиться сідати у середній/низький блок за лінію м‘яча. Єдина відмінність, що у «Шахтаря» це роблять всі 11 футболістів, а в «Інгульця» нападник деколи випадає із загальної тенденції:
І загалом Лупашко роботу над цим елементом називає однією з найскладніших:
💬 «Першочергово ми повинні прищепити гравцям звичку, що після втрати мусимо бути усією командою за лінією м’яча. Наша група атаки до такого не звикла, для них це було складно.
Постійно кажу футболістам, що при грі з м’ячем вони повинні виділятися, але без м’яча необхідно бути зовсім іншою командою. Наша втрата – це група атаки одразу вступає у відбір. Якщо не вдається, то вся команда має бути за лінією м’яча. Це важливо».
Одна з основних цілей Лупашка – змінити менталітет гравців. Це перш за все стосується інтенсивності
Щодо загальних моментів роботи тренера, то Лупашко раніше відзначав важливість ментальної складової. Запитали у нього й про це крізь призму проблематики інтенсивності та безперервності у діях:
💬 «Це 100% про ментальні дані. У нас футболісти в Україні в цілому не готові працювати інтенсивно кожного дня, з цим проблеми.
У себе ми спробували це вирішити, підійняли інтенсивність на новий рівень у тренувальному процесі. Нам ще потрібно в цьому плані додавати, але як показав сезон, можна працювати в такому режимі та щодня почуватися доволі добре фізично. Ти не будеш втомлений, а перебуватимеш в тонусі.
Змінювати цю ментальність – дуже важливо для українського футболу. Ми звикли, що можна один день постояти, на інший пограти через сітку, а на третій бути втомленим та сказати тренеру «я не можу». Треба кардинально змінюватися – всі вправи повинні бути характерними для матчів, нести сенсове навантаження. Якщо будемо виходити тільки заради того, щоб побігати, то ці вправи не нестимуть жодної користі для футболістів. В першу чергу в плані саме цієї зміни ментальності.
Інтенсивність повинна бути розподілена серед усіх гравців. Не може бути інтенсивний півзахисник, інтенсивний нападник, а захисник умовно тримає низьку зону – не підіймається, не підтискає, не активний у відборі.
Інтенсивність важлива не лише у зоні м’яча, а й при переміщеннях – коли, наприклад, готуєшся до того, що партнери можуть допустити втрату. Тобто навіть у фазі, коли команда володіє м’ячем».
***
Підсумуємо тим, що наступного сезону «Інгулець» точно стане цікавим об’єктом в УПЛ саме з ігрової точки зору. Звісно, завжди є ризики та ймовірність невдачі, особливо у такого підходу.
Однак ризики – це якраз те, на що свідомо йде Лупашко:
💬 «Так, це ризиковано. Але ми все усвідомлюємо. Моя думка, що ми в Україні вже повинні приходити до такого розуміння футболу. Захищатися високою якістю, а не великими силами. Робити акцент на забитих голах, створенні моментів, а не на тому, щоб не пропустити. Нам потрібно зараз боротися за вболівальника. Таке інтерв’ю, як це, також буде формувати загальне розуміння.
Ризики є, але вони є навіть тоді, коли просто виходиш на футбольне поле. Те, що ви запитували про воротаря на м’ячі – це теж ризики. Вони є, коли розігруєш від воріт, а не вибиваєш, коли великими силами атакуєш, коли інсайди у тебе за лінією м’яча при побудові атаки, бо ти розраховуєш там отримати перевагу.
Ризики великі. Вони можуть бути в розуміння керівництва невиправданими, якщо немає результату. Однак якщо ти якісно аналізуєш роботу, якщо ти достукався до футболістів і вони вірять в цю ідею, то коли немає результату – просто треба терпіти та продовжувати працювати. І робити ті речі, які не роблять інші на цьому етапі нашого розвитку футболу. Впевнений, що результати цієї праці оцінять».
Золотий дубль «Шахтаря» не вразив, як титул УПЛ 22/23. Але підкреслив – домінування гірників надовго
Фото: інфографіка Tribuna.com, інстаграм Владислава Лупашка, «Інгулець», WyScout, скриншоти трансляцій ПФЛ
