В Італії вже був скандал зі ставками: поліція арештовувала гравців прямо на стадіоні, «Мілан» і «Лаціо» викинули в Серію Б
Покарали й майбутнього героя ЧС-1982.
Це ж було вже! Такою була перша реакція на новини про італійських футболістів, яким тепер загрожує дискваліфікація.
У 80-х роках минулого століття світ кальчо струснув гучний скандал, який виник з тієї ж причини – нелегальні ставки. Різниця в тому, що зараз йдеться в основному про ставки як такі, а тоді мали місце ще й договірні матчі.
Легальних букмекерів в Італії тоді не було
Зараз, коли ми маємо купу беттінгових компаній і можемо поставити на все що завгодно, важко повірити, що так було не завжди. Однак до кінця 1990-х навіть в Італії, більш ніж футбольній країні, поставити хоча б просто на підсумок окремого матчу було неможливо. Яка там фора, який там тотал більше... Єдиним способом законно заробити відгадуванням підсумків матчів був Тотокальчо. Для цього треба було вгадати результати 12 матчів, точнісінько як у нашому «Спортпрогнозі» (так, він досі існує, якщо хтось не знав), що зробити досить непросто. Але був попит і на звичні для нас ставки. А де є попит – буде пропозиція. Тому з’явився «чорний тоталізатор». Тотонеро.
І якби мова йшла тільки про ставки, які не врегульовані законом – це була б зовсім інша історія. Але прагнення швидкої наживи призвело до того, що ділки вплутали у свої темні справи футболістів, які маніпулювали результатами матчів на користь авторів брудних схем. А в дурнях, як завжди у таких ситуаціях, залишились глядачі, які замість чесної спортивної боротьби дивились заздалегідь узгоджену виставу.
Однак у футболі досягти необхідного підсумку у подібних випадках буває на так вже й просто. Завжди щось може піти не так. І на цьому й прогоріли організатори брудної схеми.
Організатори схем бідкалися поліції, що футболісти не виконували свої зобов'язання. Гравців арештовували одразу після матчів
24 березня 1980 року були заарештовані одразу 11 футболістів, а також президент «Мілана» Феліче Коломбо. Скандал на всю країну. Та й виглядало це доволі епічно. Гравців заарештовували безпосередньо на стадіонах! Наприклад, після гри «Пескара» – «Лаціо» (2:0) поліція забрала 4-х гравців гостей: Джузеппе Вілсона, Массімо Каччітаорі, Бруно Джордано та Ліонелло Манфредонію. Схожа картина була в Римі, де правоохоронці з'явились на бігових доріжках «Стадіо Олімпіко», Мілані та інших містах, як можна побачити у цьому архівному репортажі.
Виявилось, що організатори матчів з фіксованим результатом Массімо Кручіані та Альваро Трінка здали футболістів «з потрохами», а також і самі в усьому зізнались. А розпочалось все у 1979 році. Трінка був власником ресторану у Римі, а Кручіані – його постачальником. Заклад був постійним місцем відпочинку для гравців «Лаціо».
За свідченнями ділків, саме гравці римського клубу запропонували схему заробітку на договірних матчах, дізнавшись, що Трінка цікавиться ставками на підпільному тоталізаторі. Вони запропонували гарантувати результат певних матчів і разом заробляти на цьому. Схему випробували на товариському матчі з «Палермо», який, як і треба було для ставки, завершився внічию. Не обійшлось і без участі гравця «Палермо» Гвідо Магеріні, який все організував з боку сицилійців.
Бізнесмени вирішили, що схема працює – і поставили її на потік. Але у ряді випадків забезпечити необхідний результат все ж не вдавалось. Поступово таких матчів ставало все більше, і в результаті горе-схематозники «попали» на суму близько 100 мільйонів лір (приблизно 117 тисяч доларів на той час), тож логічно вирішили, що настав час здаватись поліції, бо тюрма все ж краще, ніж могила.
1 березня 1980 року у поліцію пішов Кручіані. Через 3 дні Трінка зробив так само. Кручіані заявив, що став жертвою шахрайства та звинуватив футболістів, у тому, що вони не виконували свої зобов'язання щодо досягнення необхідного підсумку гри. «Я повністю розорений. Мені постійно надходять погрози, я живу у страху», – бідкався він, а поліція розводила руками – сам винен. Массімо доводилось навіть займати гроші у інвесторів, щоб покрити борги, але вони все збільшувались. Намагання «вибити» у футболістів гроші за «кидалово» теж не були успішними, тому й довелось йти на такий відчайдушний крок.
Скандал трапився якраз напередодні домашнього для Італії чемпіонату Європи 1980 року. Країна дуже сподівалась на перемогу, але в таки умовах це було важко. Головний тренер Енцо Беарзот просто лютував через те, що прокуратура постійно «висмикує» у нього гравців і незрозуміло, хто зможе поїхати на Євро, а хто ні. «Хай прокурор тренує команду на чемпіонаті Європи!» – казав він, коли стало відомо, що на допит забирають Джанкарло Антоніоні, хавбека «Фіорентини», на якого розраховував Енцо.
«Можеш навіть забити 2 голи». Россі отримав дискваліфікацію, а потім видав турнір життя
Серед всіх кейсів цієї гучної справи виділяється ситуація з Паоло Россі. Форвард, якого ми зараз знаємо як легенду світового футболу, ледь не пропустив турнір свого життя і ледь не зіпсував свою кар’єру.
1979 рік. 23-річний Россі на той момент виступає за «Перуджу», має статус висхідної зірки італійського футболу і вже грає за збірну. 30 грудня 1979 грудня «Перуджа» на виїзді зіграла внічию з «Авелліно» – 2:2. Россі зробив дубль. Перший гол він забив у результаті грубої помилки захисника господарів.
Пізніше гра була визнана договірною. Стверджувалось, що Россі взяв 40 мільйонів лір за те, що забив 2 голи і забезпечив необхідний підсумок. Сам Паоло це спростовував, виклав свою версію подій. За його словами, його партнер по команді Мауро Делла Мартіра представив його двом незнайомцям.
«Я бачу у залі двох хлопців, яких я раніше не бачив. Тисну їм руки. «Приємно познайомитися». Я не розумію, що вони від мене хочуть. Раптом Мауро Делла Мартіра каже: «Паоло, це мій друг, який грає на тоталізаторі». А друг друга з сильним римським акцентом питає: «Паоло, що ти робиш у неділю?» Я відповідаю: «Ну що ж, спробуємо виграти». «А якщо замість цього ти зіграєш внічию?» Я не розумію, до чого він веде, мені ніяково, навіть якщо я цього не показую. Я не можу дочекатися, щоб вибратися з цієї халепи.
Я відповідаю: «Нічия – результат, який не можна відкидати. У «Авелліно» на одне очко менше за нас, вони виграли у «Юве» і програли тільки «Торіно». «Знаєш, у нас є друг на протилежному боці, який каже, що нічия була б більш ніж чудова», – додає інший. «Можеш навіть забити два голи».
Мені взагалі не подобається ця дискусія. Я хочу повернутися до свого бінго, ці обличчя не викликають у мене довіри, і я коротко перервав їх: «Мауро, на мене чекають, побачимося», щоб у них не було поганого враження. Я повернувся на своє місце і знову почав грати. Все це тривало всього дві хвилини, які стануть найболючішими двома хвилинами в моїй кар’єрі», – казав Россі.
В підсумку так і сталося – матч завершився внічию, а Паоло забив 2 голи. Як тоді, так і досі є різні думки з приводу того, чи дійсно нападник причетний до махінацій зі ставками, або він просто жертва обставин. Як мінімум – Паоло не повідомив про можливий договірний характер гри.
«Вони сказали, що я на щось погодився. Але це було неправдою. Я це говорю вже 30 років. Я був наївним. Можливо, я повинен був повідомити про це, але як повідомити про партнера по команді?» – зазначав він.
Спочатку Россі попередньо дискваліфікували на 2 місяці, і він пропустив домашній Євро-1980. А потім його дуже суворо покарали – 3 роки дискваліфікації. Це був справжній удар. Потім бан скоротили до 2 років – це рішення було доленосним для нього. Попри відсторонення, гравця не побоявся підписати «Ювентус», і в кінці сезону 1981/82 він приєднався до команди. Пом’якшення покарання також допомогло йому зіграти за збірну Італії на ЧС-1982. Хоча у нападника довго не було ігрової практики, головний тренер «Скуадри адзурри» Енцо Беарзот заявив, що вірить у Россі та упевнений у його невинуватості.
Турнір став бенефісом Паоло: 6 голів, звання найкращого бомбардира, титул чемпіона світу – і це після такої паузи! А потім ще й «Золотий м’яч» отримав. Саме завдяки ЧС-1982 ми знаємо його як зірку світового масштабу. Россі зізнавався, що після дискваліфікації думав залишити Італію та кинути футбол. І очевидно, що тільки пом’якшення покарання допомогло йому зіграти на головному турнірі у кар’єрі.
Йому пощастило значно більше, ніж іншому гравцю збірної Бруно Джордано з «Лаціо», якого помилували лише після цього тріумфу. І домашній Євро, і переможний ЧС Бруно пропустив, але хоч отримав зняття бану завдяки йому та ще трохи навіть пограв за збірну (в основному у товариських матчах та у двох офіційних у відборі Євро-1984).
«Мілан» та «Лаціо» суворо покарали. Президента «россонері» відсторонили довічно
За підсумками розслідування «Мілан» та «Лаціо» відправили до Серії Б (в тому сезоні за очками вони стали, відповідно, третіми та 12-ми), ще 5 клубів (включно з «Перуджею» та «Авелліно») оштрафували на 5 очок. 20 гравців були дискваліфіковані на різні строки. Президента «Мілана» Феліче Коломбо відсторонили від футболу довічно, а його колегу з «Болоньї» Томмазо Фабретті – на 1 рік. Після перемоги збірної Італії на чемпіонаті світу у 1982 році всіх гравців, які ще не відбули покарання, амністували. Коломбо, зрозуміло, це не стосувалось, його бан залишився чинним.
Покарання для клубів:
«Мілан»: пониження до Серії Б
«Лаціо»: пониження до Серії Б (після апеляції, перший вердикт зняття 5 очок у сезоні-1980/81 та штраф у 10 мільйонів лір)
«Авелліно», «Болонья», «Перуджа», «Палермо», «Таранто» (двоє останніх – Серія Б, спочатку були виправдані): зняття 5 очок у сезоні-1980/81
При цьому кримінальна справа завершилась «пшиком». Виявилось, що такі дії закон не порушують, і фігурантам можуть загрожувати виключно спортивні санкції. Навіть Кручіані та Трінка не отримали строк, перший лише отримав штраф у 300 тисяч лір. Нічого не зробиш, стаття «спортивне шахрайство» з'явилась у Кримінальному кодексі лише у 1986 році.
«Мілан» отримав настільки жорстке покарання через те, що керівництво клубу знало про оборудки, «Лаціо» – через значну кількість залучених гравців та епізодів договірних матчів. З римлян, нагадаю, все й почалось. До того ж саме зустріч між «Міланом» та «Лаціо» була повністю доведеним «договірняком» з дуже детальними свідченнями. Фігурував у справі й «Ювентус», але вина туринського клубу не була доведена. Їх час прийде пізніше.
Вже через сезон «Мілан» повернувся в еліту, але потім одразу вилетів, і вже суто за спортивним принципом. Після цього «россонері» знову одразу ж виграли турнір у Серії Б і більше туди не повертались. У «Лаціо» був трохи інший шлях, команда трохи застрягла у Серії Б і повернулась лише у 1983 році.
***
Цікаво, що у 1986 році історія повторилась. Знову ставки, знову продаж матчів за гроші, у якому виявились замішані купа гравців та тренерів. Цього разу це стосувалось в основному нижчих дивізіонів. З клубів Серії А покарання отримав лише «Удінезе» (-9 очок після апеляції, хоча спочатку клуб відправили у Серію Б). «Лаціо» тоді був клубом другого дивізіону. Його мали відправити до Серії С, але після апеляції залишився тільки очковий штраф.
Фото: SVEN SIMON/Global Look Press, Panorama
