Магія гіперінфляції і золотого покоління: на що здатна Венесуела на Копа Америка?
Цуґцванґ розбирає передумови та шанси збірної Венесуели на цьогорічному Кубку Америки.
...дванадцяте жовтня 2023 року. Арена Пантаналь у місті Куяба, захованому у віддаленій від узбережжя частині Бразилії, де бразильська збірна приймає збірну Венесуели. Станом на вісімдесят п’яту хвилину рахунок 1:0 на користь “селесао”, і не надто цікавий матч поступово котиться до перемоги господарів. Збірна Венесуели атакує правим флангом, на якому Джеферсон Саваріно з “Ботафогу” підробляє м’яч і легенько закидує його в карний, де Едуард Бельйо, що лише за шість хвилин до того з’явився на полі, ударом через себе прошиває правий кут воріт бразильців. Рахунок зрівняно, і Венесуела здобуває сенсаційну нічию - 1:1, набираючи чотири очки у перших трьох турах південноамериканського відбору на мундіаль.
Якщо ми запитаємо українців про цю південноамериканську країну, певне, більшість не дасть чіткої відповіді. Знавці географії згадають прапор з зірками, що подібний до прапорів сусідів, можливо назву столиці, що нагадує чи то каркас, чи то карасів, зацікавлені у політиці згадають нещодавні протести чи територіальні суперечки з сусідньою Гаяною. Особисто у автора асоціація Венесуели поза футболом трохи інша - це гігантська гіперінфляція та економічні проблеми у країні.
Історія Венесуели за останні сто років - хороший приклад того, наскільки (не)вміло можна загубити шалені можливості. У двадцятих роках минулого століття у Венесуелі знайшли нафту, і за тридцять років країна була четвертою (!) найбагатшою у світі, але підсадила себе на нафтову голку. Коли ж ціни на нафту впали, виявилося, що соціальні виплати роздуті політиками, що гралися у популізм і гроші кожному зустрічному, яких (от лихо!!!) не лишилося. Венесуела почала злітати у прірву економічної безвиході у вісімдесятих і дев’яностих, під кінець нульових вперше провела деномінацію, забравши три нулики у болівара - національної валюти, і назвавши його твердим боліваром, але валюта і далі падала (і падає) досить швидко. Найгірше, щоправда, було ще попереду, бо станом на зараз маємо веселу ситуацію - сучасний один болівар, який називають цифровим (це вже четверта версія болівара в країні) дорівнює 100 трильйонам старих, оригінальних боліварів, пройшовши таке знецінення протягом останньої чверті століття.
Збірна імені червоного вина
На фоні цих економічних веселощів історія футболу у Венесуелі якось губиться. Більшість свого часу збірна виступала аналогом запорізького Металурга в УПЛ початку десятих і радо спонсорувала очки усім нужденним. Щоправда, у нульових ситуація покращилась і Венесуела таки почала вилазити з теплого та звичного останнього місця кваліфай-раундів. Піднявши свій рівень, вдалося і спричинити зріст зацікавленості у футболі в країні, врешті-решт венесуельці навіть досягнули історичного успіху у 2011 році, вийшовши до півфіналу Копа Америка, по дорозі обігравши Чилі та Еквадор та зігравши внічию з бразильцями. Попри це, особливо у команді зірочок не було, а брати організацією якось не дуже виходило. Єдине, чим могла виділятись збірна Венесуели - прізвиськом. Місцеву команду кличуть “віньйотінто”, тобто “кольору червоного вина”, оскільки саме такого кольору їх футболки, які колись відповідали кольору місцевої національної гвардії. Схоже, позитивні властивості червоного вина не надто поспішали допомагати венесуельцям.
Але все почало змінюватись зовсім нещодавно.
Посеред економічної розрухи, безнадії, намагання держави грати у популізм і встановлення напівавторитарного режиму президента Ніколаса Мадуро, у Венесуелі заговорили про нове “золоте покоління”. Венесуельська генерація футболістів, народжена у другій половині 90-х, заговорила про себе спершу у 2013, коли вперше в історії пройшла на чемпіонат світу і вийшла у фінал південноамериканського чемпіонату до 17 років. У 2017 вони вчинили фурор на чемпіонаті світу до 20 років, де пройшли у фінал, обігравши перед тим однолітків з Німеччини, Мексики, Японії і США, а програли лише англійцям, за яких переможний гол забив Калверт-Льюїн. Того ж року ця ж збірна взяла бронзу на чемпіонаті Південної Америки до 20 років, а тепер допомагає піднімати і дорослу збірну. Так, це було саме те покоління, яке виростало паралельно з підйомом венесуельської збірної і футболу у країні раніше.
У 2019 році венесуельці вийшли у плей-оф Копа Амеріка, де програли Аргентині, проте набрали п’ять очок у групі, але за два роки провалились, і зайняли останнє місце у групі, взявши лише два очки у чотирьох матчах. Останній відбір вийшов не дуже успішним, але гра збірної змінилася у березні 2023 року, коли помічника тренера Пекермана - Фернандо Батісту - призначили головним тренером.
Які розклади оточують Венесуелу?
Станом на сьогодні Венесуела - четверта (!) з десяти команд у кваліфікаційній групі Південної Америки після третини дистанції. Набрали 9 очок у шести матчах, зокрема, обіграли Чилі і Парагвай, а також, як уже згадувалось, зіграли внічию з Бразилією. Венесуельці були б п’ятими, але Еквадору, як би це дико не звучало, зняли три очки, тож вони мають 8, а не 11, бо подали сфальсифіковані документи на гравця у попередньому відбірковому циклі.
Ситуація для Венесуели досить приємна, але варто зауважити, що наступні три матчі до завершення кола - дуже складні: спершу виїзд до Болівії з її стадіоном, де неможливо дихати, а потім Уругвай і Аргентина, хоч і вдома. Попри це, варто пам’ятати, що формат відбору у Південній Америці такий, що потрапити на мундіаль зможе і безногий, тому шанси у Венесуели досить непогані.
Копа Америка - ще один шанс для цієї збірної пошуміти. Так, з групи чотирьох виходить лише перші дві команди, але і жереб, відверто, досить непоганий - Мексика, Еквадор і Ямайка. Боротьба за друге місце цілком реальна, враховуючи, що група досить рівна - з Еквадором нещодавно грали внічию, Ямайка досить міцна, та все ж зірок з неба не хапає, , а мексиканці хоч і є фаворитами, але все ж не надто стабільні, що може довести їхній майже виліт від Гондурасу в Лізі Націй КОНКАКАФ. Вболівальники загалом дивляться на групу зі стриманим оптимізмом, тому Венесуела має можливість показати не епізодичний успіх, а успіх, що дозволить їм отримати поштовх до хорошого завершення кваліфікаційної кампанії. То що ж пропонує Фернандо Батіста і його “віньйотінто”?
Венесуельські фокуси, або як повторити Грецію?
Венесуельська збірна особливо активно показує настрій гри, що подібний грецькому на Євро-2004. Венесуела сильна у першу чергу обороною і у першу чергу є командою, яка грає від оборони і другим номером - за шість матчів відбору пропустили лише тричі, забили ж шість разів. Венесуела також не надто поспішає володіти м’ячем - середнє володіння у відборі близько 43%, а також активно грає через швидкі фланги. Попереду головна надія - древній Соломон Рондон, який, попри вік, все ще залишається досить ефективним форвардом. Багато сподівань минулого року покладали на вінгера Сотельдо, але у списку 33-х на березневі товариські матчі його не виявилось через травму. Якщо хтось з читачів бачив попередні статті автора про УПЛ - це досить сильно нагадує старий добрий шаранбол родом з Олександрії і попереднього десятиліття.
Загалом венесуельські збірники грають у різних клубах бразильської Серії А, МЛС, хоча частина також розкидана по різних південноамериканських лігах чи лігах Італії, Іспанії та Португалії. З бодай якось відомих гравців у Венесуели хіба можна згадати того ж Рондона, що після старіших вояжів землями мордора бігає за мексиканську Пачуку, Джордана Осоріо, що захищає кольори Парми, чи Крістіана Кассереса з Тулузи. Для українських вболівальників найбільш впізнаваним гравцем станом на зараз буде Янгель Еррера - одноклубник Довбика та Циганкова. Команда точно не має індивідуально сильних гравців, тож покладається на зіграність та організацію, але варто зауважити, що ростер Венесуели є досить великим, як і властиво збірним Латинської Америки, хоч і не так сильно, як у деяких інших команд.
Венесуела грає двома простими схемами - різними варіаціями 4-3-3/4-5-1 та 4-4-2. У першому випадку різниця швидше полягає у перевертанні трикутника у центрі поля, у той час, як 4-4-2 у виконанні венесуельців досить класичні. Захисна лінія венесуельців є, напевно, найстабільнішою частиною команди - тут ми бачимо дует Осоріо(він грає за Парму)-Анхель, хоча у товариських матчах там виходив інший гравець - Науель Феррарезі з Сан-Пауло, і пару Наварро-Гонсалез на флангах, яка грає там більшість часу. Щодо центру поля, то основний склад у березневих матчах був швидше експериментальним - не брав участі Еррера через травму, а він є залізним гравцем основи. Лінія півзахисту навіть без нього загалом виглядає досить добротно за наявності основних гравців своїх команд Кассереса, Перейри та Мартінеза, а також ветерана Рінкона. Попри це, Еррера у хорошій формі здатен підчистити майже все, що доводять і його високі показники якості відборів, поівтряних дуелей і виносів, тому його присутність архіважлива. Фланги атаки є досить універсальними - і вже згаданий Сотельдо, і Джефферсон Саваріно, І Самуель Соса та Дарвін Мачіс є досить універсальними і можуть грати на обох флангах, тому у графіку додам їх рідні позиції. У атаці все досить просто - у пару до Рондона, скоріш за все, піде Джондер Кадіз, що перебуває у дуже хорошій формі у скромному португальському Фамалікау і нещодавно відвантажив дубль Порту.
(для власників телефонів - краще видно тут)
У березневому матчі з Італією Батіста показав гнучкість, трансформувавши свою команду у 3-4-3, аби протистояти схемі італійців з трьома захисниками, тому йому точно не бракуватиме цікавих ходів. З іншого боку, заявка на цьогорічний Копа Америка - лише 23 гравці, що може частково обмежити здатність “віньйотінто” перебудовуватись.
Чого очікувати?
Венесуела здатна цілком пошуміти на турнірі за рахунок організації і хорошого ходу у кваліфікації, а також цілком прохідної групи, у якій багато хто у Південній Америці дає команді друге чи й навіть перше місце. “Віньйотінто” і вболівальники почувають себе досить впевнено, що цілком може дати поштовх. Деякі футболісти перебувають у шикарній формі, а Венесуелі не звикати терпіти і здобувати результат, тому прогноз - як мінімум вихід у плей-оф, а там, можливо, за рахунок вдалого жеребу можна і пройти далі та спробувати зачепитись за 3-4 місце, що було б чудовим досягненням для країни. Покоління 1995-98 перебуває на піку фізичних можливостей, для легенди Рондона це цілком може бути й останній форум, збірна має якісного наставника, тому коли, як не зараз?
¡Vamos Vinhotinto!
