«Перед Олімпіадою в Сеулі ми зіб'ємо південнокорейський авіалайнер»: як Північна Корея хотіла зірвати ОІ
29 листопада 1987 року рейс номер 858 Корейських авіаліній вилетів з Багдаду, столиці Іраку, у напрямку Сеула, столиці Південної Кореї з пересадкою в Об’єднаних Арабських Еміратах. Проте літак не зміг приземлитися у місці призначення. Ближче до кінця рейсу він вибухнув та впав в Андаманське море.
На борту знаходиться 115 осіб (104 пасажири та 11 членів екіпажу). Причиною катастрофи стала бомба, закладена під час пересадки в Абу-Дабі. Заклали її туди два північнокорейських агенти.
Навіщо було це робити?
Напружені відносини між Північною та Південною Кореєю є загальновідомим. Після Другої світової війни Північ залучився підтримкою комуністичного блоку, коли Південь підтримав Західний світ. Війна тривала три роки, проте її завершення не стало кінцем конфронтацій між країнами.
Вони продовжуються і по сьогоднішній день, коли Північна Корея не перестає погрожувати не лише своїм сусідам, але й всьому зовнішньому світу, випробовуючи зброю масового ураження.
У 20 столітті комуністичні ідеали почали тріщати, і Південна Корея почала економічно йти вперед та стала однією з 5 «азійських тигрів» – країн, які за допомогою створення сприятливих умов для ведення бізнесу змогли з непрохідних джунглів стати одними з найбільш розвинених країн світу, На півночі комуністичні ідеали були збережені та зверху ще був накинутий культ особи, яким тоді виступав Кім Ір Сен.
Враховуючи це, обрання Сеул місцем проведення Олімпійських Ігор у 1988 році було цілком закономірним, хоча й неочікуваним, адже за місце під сонцем довелося конкурувати з іншим «тигром» – Японією. Це було справжнім ударом під дих для Північної Кореї, яка теж була не проти стати місцем проведення Ігор та навіть велися певні переговори стосовно можливості проведення змагань у цих двох країнах. Враховуючи всю напругу, не дивно, що переговори ні до чого не призвели, проте Південь пішов на певні поступки.
«Як демонстрація того, що МОК (Міжнародний Олімпійський Комітет) і Південна Корея зробили все можливе, щоб заспокоїти Північну Корею, СРСР і країни Східної Європи отримали можливість вільно брати участь в Олімпійських іграх в Сеулі», – заявив Пак Сех-Джік, президент Оргкомітету Олімпійських ігор у Сеулі.
І оскільки Північ не змогла домогтися можливості також приймати ігри, вона вирішила піти шляхом повної дискредитації Півдня, адже проведення такого рівня змагань ще більше віддаляє дві країни як економічно, так і культурно.
Яким був розвиток подій?
Два північнокорейські агенти, чоловік Кім Сон Ір та жінка Кім Хьон Хі, подолали майже увесь світ, аби потрапити на той самий рейс 858. Зі столиці Північної Кореї вони добралися до Москви, потім до Відня, Белграду (де вони скоріш за все й отримали вибухівку) та врешті-решт Багдада. Планувалося, що вони залишать сумку з вибухівкою в салоні літака під час пересадки в Абу-Дабі, а потім вилетять до Риму. І якщо перша частина з бомбою вдалася, з втечею виникли певні труднощі.
Через проблеми з візами вони не змогли дістатися Риму і були змушені вилетіти до Бахрейну, проте коли агенти прилетіти, їхні японські паспорти вже були ідентифіковані, як підроблені.
Зрозумівши, що їх можуть викрити, шпигуни вирішили покінчити життя самогубством, проковтнувши отруйну речовину, заховану в сигареті. Але якщо Кім Сон Ір все ж таки помер у лікарні, 25-річна Кім Хьон Хі вижила. Коли її допитували, вона зізналася у скоєному та пояснила причину цього вчинку. «Один зі старших офіцерів сказав мені, що перед Олімпіадою в Сеулі ми зіб'ємо південнокорейський авіалайнер. Він сказав, що це створить хаос і плутанину в Південній Кореї. Місія завдасть серйозного удару задля революції», – заявила жінка.
Звісно, що Північна Корея не взяла на себе відповідальності за цю трагедію, називаючи жителів Південної Кореї «братами». Десь ми це вже чули.
Саму жінку спочатку засудили до смертної кари, проте згодом вона отримала президентське помилування. Головною мотивацією було те, що, по-перше, вона є наочним прикладом того, яким чином в Північної Кореї займаються «промивкою» мізків, а по-друге, вона також володіла цінною інформацією стосовно політичної ситуації на Півночі.
Катастрофа не вплинула на рішення проведення Олімпіади в Сеулі, бойкотували Ігри лише декілька країн: Північна Корея, Куба, Ефіопія, Албанія та Сейшели. Господарі на змаганнях посіли 4 загальнокомандне місце, поступившись лише Сполученим Штатам, Східній Німеччині та СРСР. Це досі є найбільшим досягненням Південної Кореї на Олімпійських іграх.
Фото: history.com, X-Ray Screener, AP News
