Бити чи не бити? Доцільність дальніх ударів у сучасному футболі

Чи полюбляєте ви, коли м'яч після потужного удару з 25-30 метрів минає руки голкіпера, якому не допомагає відчайдушний стрибок, та знімає павутиння з "дев'ятки"? Багато хто у захваті саме від такого компонента гри. Але чи доцільно у сучасному матчі бити здалеку? Чи не найкраще зберегти володіння та вийти на більш зручну для удару позицію з зони штрафного майданчика, наприклад?

Давайте розбиратися, але спочатку визначимо, що вважати за дальні удари? Отож домовимося, що дальніми є постріли з-за меж штрафного майданчика. Дуже просто.

Ну а тепер...

Трішки історії

Хто дивиться футбол з 1980-х або, принаймні, з 1990-х відчуває різницю між цими роками та нашим часом щодо наявності спеціалістів з дальніх ударів. Нам легко пригадати гравців з потужним ударом, які били здалеку при першій же нагоді. У СРСР таким "спецом" був Геннадій Литовченко. Ось декілька яскравих моментів.

Звісно, не можна забути й голандців Рональда Кумана та Віма Йонка, італійця Діно Баджо (не плутати з Роберто), іспанця Фернандо Йєрро, румуна Георге Хаджи, серба Сінішу Михайловича, бразильця Роберто Карлоса. З нещоданавніх можна пригадати німця Міхаеля Баллака, знову голандця Веслі Снейдера та англійців Стівена Джеррарда з Френком Лемпардом.

Якщо до воріт було близько 30 метрів, а перед ними не було суперника, ці люди не замислювалися, чи варто звідси бити. А кого можна назвати з сьогодення? Так відразу й не скажеш. Хоча... Та про це згодом. Але чому? Що змінило футбол у його відношенні до дальніх ударів?

Ера позиційного футболу та xG

Умовно можна сказати, що у 2008 році відбулася чергова революція у футболі - народження позиційної гри. Збірна Іспанії виграє Євро, а Пеп Гвардіола починає сезон з "Барселоною", який завершиться тріумфом, а головне грою, котру ми ще досі ніколи не бачили. Основою стала голандська модель тотального футболу 1970-х Рінуса Міхелса та Йохана Кройффа, яку вони експортували до Іспанії. Це стиль гри, побудований на техніці та інтелекті, володінні м'ячем, певних структурах, позиційній дисціпліні та використаннях простору. Метою стало через переважно короткий пас та переміщення гравців маніпулювати захистом суперника, щоб створювати вільні зони та через них просувати м'яч у зону завершення. Цією зоною став передусім штрафний майданчик.

У 2012 році багато спеціалістів почали говорити про нову статистичну модель - Expected Goals (xG), тобто очікуваних голів. Для того щоб підрахувати, наскільки небезпечним був удар, враховуються такі показники як:

• частина тіла, якою наноситься удар;
• якою ногою (сильна чи слабка);
• кількість захисників поряд;
• положення голкіпера;
• різновид моменту (стандарт, пенальті, вихід віч-на-віч);
• зручність попереднього пасу;
• кут удару;
• відстань до воріт.

Таким чином дізнаємося про ймовірність забитого м'яча після удару, за шкалою від 0 до 1. Одиниця - 100% шанс. Фактично, якщо xG моменту дорівнює, наприклад, 0,15, це значить, що гольовий момент на 15%, або у таких ситуаціях забивається 15 м'ячів зі 100 спроб. Отже відстань стала одним з ключових факторів, адже удар здалеку при великій кількості захисників має майже нульовий xG. То ж як розуміння цієї математичної моделі вплинуло на тактику?

Чи вбиває xG дальні удари?

У 1997-2002 роки Валерій Лобановський вимагав від своїх гравців наносити не менше 20 ударів по воротах за гру. Вважалося, що саме така кількість підвищує вірогідність перемоги у матчі. Але з появою позиційного футболу та xG почалися зміни. Простежимо деякі статистичні дані.

Наприклад, кількість голів здалеку на чемпіонатах світу, попри стрибки, має тенденцію до зменшення. Ось як це виглядає на діаграммі.

Подивімося на наступну діаграмму. Вона демонструє відсоток ударів з не меншим ніж 0,2 xG на команду, на кожному чемпіонаті світу, починаючи з 1966 року.

Отож, починаючи з 2012 року, команди активно намагалися підвищити якість своїх ударів, а не їх кількість. Це видно також з кількості ударів по воротам, яка з 1974 року стабільно знижується. Однак середній показник xG прицьому збільшується, особливо за останні три чемпіонати світу. Переконайтеся самі.

У клубному футболі спостерігалася така сама тенденція. Для прикладу кількість ударів в АПЛ.

Спостерігалося стійке зниження. Тож можемо дійти висновку, що команди намагаються наблизитися до воріт, перед тим як нанести вирішальний удар. На це вказує й відсоток ударів з-за меж штрафного. На діаграмі бачимо знову зниження відсотку.

При цьому ми маємо невеличке, але стійке підвищення середньої кількості забитих голів.

Ну а в сезоні 2023-24, як ми знаємо, було забито в середньому аж 3,16 голи за гру. Правда, для такого різкого зростання є й інші причини.

Отож можна дійти висновку, що нова ера футболу змінила підхід та витіснила дальні удари з основних елементів гри. Але...

Пеп Гвардіола повертає футбол до дальніх ударів?

Гвардіола був серед тих, хто сприяв зменшенню кількості лонг шотів. Та ви, можливо, здивуєтесь, що в АПЛ "Сіті" цього сезону другий за кількістю забитих м'ячів здалеку після "Ліверпуля" - 17 голів. І взагалі, цей показник у "містян" за останні три роки складає 18,15, 17 голів.

Ба навіть більше: в усіх турнірах цього сезону "Манчестер Сіті" забив 149 голів, з яких 25 було здалеку. Це складає 16,8% від усіх забитих м'ячів, що є досить пристойним відсотком. Тільки 4 голи були забиті зі штрафного удару. Нагадаю, що на чемпіонаті світу-2022 загальний відсоток забитих здалеку м'ячів у всіх матчах склав 8,1%.

Забивали 10 різних гравців: Фоден - 8, Альварес, Голанн, Родрі, Б. Сілва - 3, Аканджі, Гвардіол, Де Брейне, Доку, Ковачич - 1.

Пригадаємо фінал Кубку Англії-2023, де "Сіті" переміг "Манчестер Юнайтед" з рахунком 2:1. Обидва голи були забиті Ілкаєм Гюндоганом.

Так, обидва здалеку.

І це принесло "Сіті" трофей. Тай у програному фіналі-2024 гол Доку був саме здалеку.

Пригадаємо цьогорічну гру "містян" у Мадриді. Рахунок - 3:3. Як було забито ці три голи?

Спочатку гол Бернарду Сілви на 0,03 xG.

Потім гол Філа Фодена на 0,06 xG.

І, нарешті, гол Йошко Гвардіола на 0,03 xG.

Отже разом 0,12 xG на 3 реальні забиті голи. У чому справа? Останніми роками багато команд навчилися будувати міцну лінію оборони, яку важко долати навіть командам з високим рівнем виконавців та системи гри. "Сіті" мав певні проблеми з тим, щоб зламувати низькі блоки. Отже Пеп почав використовувати дальні удари як додатковий спосіб забити гол і відкрити гру.

Це не змінило основні принципи позиційного футболу і не стало основним способом ведення гри. Це не має також хаотичного підходу, адже видно, що вихід на ударні позиції є продуманим з тактичного погляду. Чому можна дійти такого висновку?

Звернімо увагу на автора найбільшої кількості таких голів - Філа Фодена. Гол у ворота "Реалу" не був випадковим. Адже багато хто став називати це "точкою Фодена". Чому? Бо ми побачили не один такий гол.

Наприклад:

Або у ворота "Манчестер Юнайтед".

Та ось ще один: у вирішальній грі з "Вест Гемом".

Знаходите щось спільне між усіма голами Фодена? Як там говориться? Один - випадковість, два - збіг, ну а чотири? Це більше ніж закономірність. Ну а знаючи підхід Пепа, розумієш: він не став би терпіти те, що є поза його поглядів на гру, навіть якщо воно дає результат.

Отже Пеп повертає дальні удари як додатковий інструмент для подолання низьких блоків. І це працює. Навіть коли xG дорівнює майже 0.

Висновок

Пригадаймо фінал Євро-2016. Єдиний гол, забитий португальцем Едером, приніс його команді перемогу.

Якби Едер почав замислюватись про ймовірність забити гол з цієї відстані, то не відомо хто став би чемпіоном. З погляду xG рішення бити звідси було неправильним, але гра у футбол це не тільки про логіку. Тому маємо певний дисонанс. Уявімо собі дві команди. Одну умовно назвемо "Мавпи". Іншу - "Барани". Гра між ними скінчилася з однаковим показником xG - 1:1. Але тактичний підхід і спосіб набирання балу був різний. "Мавпи" грали, багато володіючи м'ячем та намагаючись вивести своїх гравців на ударну позицію у штрафному та, навіть, воротарському майданчику. Це вдалося їм зробити двічі з показником xG по 0,5 (2х0,5=1). Це були два дуже гострі моменти. "Барани" ж мали інший підхід - бити при першій же ліпшій нагоді, навіть з 25-35 метрів. У них вийшло десять таких ударів з xG по 0,1 (10х0,1=1). Гострота цих моментів була значно нижчою.

Хто ж переможе у цій грі, при умові однакового рівня виконавців обох команд? У довгостроковій перспективі "Мавпи" матимуть перевагу у якості моментів, що призводитиме до стабільної кількості забитих голів. Але у конкретному матчі "Барани" можуть свою кількість перетворити на якість: дуже влучне попадання, рикошет і голкіпер з м'ячем летять у різні кути. І маємо 2:0.

Варто згадати слова відомого журналіста та експерта з тактики Джонатана Вілсона: "У футболі мало абсолютів, все є майже умовним. Філософія важлива як керівний принцип, але ніколи не буває "правильною" сама по собі. Те, що є доречним в одній ситуації, не обов'язково буде таким в іншій".

Отже, бити чи не бити здалеку - вирішувати вам. Це може бути абсолютно доречним і вирішити долю вашого матчу (Гвардіола щось розуміє у футболі, чи не так). А може стати черговою бездумною втратою м'яча. Все залежить від результату.

Чотири скріншоти графічних зображень з YouTube-каналу Football Meta

Ласкаво прошу до телегам-каналу автора "Футбол: тактика, історія"