Україна у ключову мить знову постраждала від браку ідей в атаці – і перекреслила хорошу гру з Бельгією
Відлуння минулих матчів після вильоту з Євро.
Збірна України не змогла обіграти Бельгію (0:0) в останньому турі групового етапу Євро-2024 – і вилетіла з турніру.
Намагаємось швидко розібратись, чого команді не вистачило для того, аби дотиснути сильнішого суперника.
***
Сергій Ребров обрав варіант, який після новин про відсутність Михайла Мудрика та Віктора Циганкова здавався найбільш очікуваним та який відучора прогнозували ледь не всі – оскільки немає вінгерів, то тоді формація в 5 захисників та 2 форварди. Залишалось лише кілька питань по позиціях та індивідуальностях:
– Олександр Зінченко попри хорошу гру зі словаками все ж опинився у запасі, а у старті вийшли Віталій Миколенко, Микола Матвієнко та Олександр Сваток;
– власне, місця Зінченку не знайшлося й у центрі, бо збереглася пара Микола Шапаренко-Георгій Судаков;
– таки Володимир Бражко, а не Тарас Степаненко.
Україна знову зіграла з гібридною схемою – з натяками на 4-4-2 та зі спробами пресингу
Збірна України знову показала, що може бути гнучкою в плані формацій та підлаштування під сильних суперників. І це певною мірою навіть спрацювало – Бельгія явно не була готова ні до першочергової схеми, ні до її варіацій в різних фазах гри. Звідси – відсутність того атакувального потенціалу, який команда Тедеско демонструвала у попередніх матчах.
По-перше, з м’ячем та без м’яча Україна часто перелаштовувалася на традиційні 4-4-2 – у Миколенка явно були флешбеки зі свого «Евертона» Шона Дайча. Щоправда, Віталій виконував не свою рідну роль лівого захисника, а фактично лівого півзахисника – фланги діставалися йому з Шапаренком, а позаду залишалися Тимчик та Матвієнко. Це логічно, оскільки Тимчик не міг йти високо через наявність в його зоні Жеремі Доку:
По-друге, це розташування давало змогу хоча б епізодично робити спроби високого тиску – його орієнтували обидва форварди, а Миколенко та Шапаренко підтримували (вони це роблять краще, ніж Тимчик чи Матвієнко):
По-третє, у низькому блоці біля своїх воріт збірна сідала у дуже компактні 5-3-2 – 8 польових гравців оборонялися, Яремчук з Довбиком чекали не перехоплення або паси бельгійців назад:
Плюс у тому, що Україна вчасно трансформувалася з 4-4-2 у перехідних фазах та не давала багато простору:
По-четверте, іноді команда перелаштовувалася на 3-5-2 з трійкою позаду – і це ще більше заплутувало Бельгію, бо вона не могла організувати якісний пресинг:
У підсумку все добре працювало як мінімум для стримування. В атаці було важче, але теж не без позитиву.
Головні плеймейкери першого тайму – Забарний та Матвієнко. Збірна у 2-3 вертикальних паси виходила на удари
Бельгія насправді боялась не менше та відповідно не сильно поступалась нам в обережності та якості захисної роботи. Внаслідок цього українцям було складно щось створювати, бо компактні 4-5-1 Тедеско у фазі без м’яча також не провалювалися:
За таких умов ініціативу взяли на себе центрбеки – і класно впоралися з функціями плеймейкерів. Майже усі шанси збірної у першому таймі були створені внаслідок розрізних вертикальних передач Забарного з Матвієнком.
Ба більше, всі ці атаки проходили у 2-3 паси з власної половини поля до моменту удару/прострілу у карний. Найчастіше діагоналями намагалися знайти Миколенка або зайти через центр на Судакова/Шапаренка.
1. Дві передачі – Забарний топово знайшов Судакова, а той одразу запустив Довбика:
2. Дві передачі – Забарний обіграв Де Брюйне та знову віддав на Судакова, після чого вивели Миколенка під простріл:
3. Дві передачі – діагональ Матвієнка на Миколенка, який скинув під удар Судакову:
4. Напевно, найкраща комбінація, теж дві передачі. Шапаренко зчитав простір між лініями, а Матвієнко класно вирізав – потім пас в один дотик від Миколи на Яремчука у карний:
Виходить, центрбеки компенсували те, що Бельгія непогано накривала Шапаренка та Судакова на своїй половині поля (бо у центрі наші хавбеки мали все ж трохи більше свободи).
Іноді м’ячі до креативних півзахисників збірної доходили – проте витиснути з цього майже нічого не вдавалося. Перш за все це стосується Судакова, який незвично для себе обрізався, приймав неправильні рішення та допускав технічний брак. Звісно, все це у спробі загострити, але коефіцієнт корисності здавався від’ємним. Стабільності, яка була у Георгія у попередніх двох матчах, явно бракувало.
Україна до перерви стримувала Бельгію – лідери лише по разу створили собі напівмоменти
Що стосується конкретно роботи на оборону, то частково про це згадано вище – її можна оцінити позитивно. Як за збереженням структури:
Так і за загалом за виконанням. Особливо сподобалася проактивність Матвієнка, який несподівано для бельгійців високо вибігав зустрічати гравців та тим самим створював позиційну та чисельну перевагу у багатьох епізодах. Механізм ротацій з Миколенком працював на хорошому рівні:
Другий акцент – Лукаку vs Сваток. Олександру немало допомагали, але і сам він перекривав зіркового форварда. У Ромелу, як і в інших лідерів Бельгії, був лише один момент – він протиснув Сватка разом з Матвієнком, але завдав кволий удар:
На цьому до перерви гострота від Лукаку закінчилась. Третій акцент – Жеремі Доку. Так, Тимчику було вкрай важко та не завжди вдавалося зупиняти вінгера, особливо коли він йшов під праву ногу (бо забіги по прямій під ліву динамівець не програвав), однак активність представника «Ман Сіті» теж не призвела до якоїсь небезпеки.
Окремо слід відзначити, як організовано українці опускалися в цю зону, щоб погіршувати життя Доку:
Останній акцент – напевно, найменш приємний. Де Брюйне мав всього одне фірмове вривання у карний – відклеївся від Бражка (однак пас не дістав):
Проте у глибших позиціях Кевін у Володимира регулярно вигравав мікродуелі у центрі поля. Бельгія зусиллями Де Брюйне регулярно підходила до наших воріт через його єдиноборства з Бражком. Приклади:
Не встиг на перехоплення
При спробі виносу влучив у Кевіна
У виправдання Бражку можна зазначити, що Де Брюйне у підсумку по-справжньому вбивчої можливості для голу не знайшов.
На цьому з хорошого – все, бо Україна знову постраждала від браку ідей в атаці. Тепер у найкритичнішу для цього мить
Можливо, занадто категорично, але одна з основних передумов вильоту України з Євро – брак ідей в атаці та сміливості для ризиків. Так отримали 0 голів з Румунією, так не пішли дотискати Словаччину, так сьогодні не організували якісний/агресивний фінальний штурм на ворота бельгійців.
Створені моменти у другому таймі, коли пішли заміни та перехід на атакувальну гру – це знову про індивідуальний клас гравців. Майже сухий лист Маліновського – індивідуальна дія, прохід Судакова – індивідуальна дія. З командної комбінації назвемо хіба що потужний удар Руслана на 88-й, коли Довбик скинув йому після пасу з флангу у карний:
Цих командних напрацювань замало для того, щоб дотиснути Бельгію у критичну для збірної мить – раз. Цих створених шансів індивідуальними діями сумарно замало для того, щоб дотиснути Бельгію у критичну для збірної мить – два.
Та що так, навіть у першому таймі були претензії до атакувальної роботи України, які просто ховались за візуальною непоганою грою проти гранда. Наприклад, вкотре йдеться про насичення зон завершення – навіть з двома форвардами траплялися випадки, коли у карному на подачу чекав один (!) футболіст:
Далі можна шукати багато дрібніших причин – чому з поля пішли Шапаренко та Яремчук, які наче виглядали активнішими, ніж Судаков та Довбик, чому менше часу отримав Маліновський, коли були потрібні його удари.
Однак висновок незмінний – Україна дійсно могла програти це Євро ще у Мюнхені проти Румунії, як сказав Ребров, але ідентичні та повторювані недоліки не дали повністю виправити становище у двох наступних іграх.
***
Віддача за Євро-2020: як віцепрезидент УАФ по збірних Ребров оцінить роботу тренера України Реброва?
Фото: скриншоти трансляції MEGOGO, Оксана Васильєва
