Румунія має чим здивувати Україну. Варто боятися за лівий фланг – втрата Миколенка на цей матч є критичною
Але у суперника чимало й слабких сторін.
У понеділок, 17 червня, збірна України стартує на Євро-2024 матчем проти Румунії.
Існує думка, що це найлегший суперник у групі. Але у порівнянні з тією ж Словаччиною ця теза легко ставиться під сумнів. Команда Едварда Йорденеску – як мінімум дуже незручна. Та має чим відповісти Україні, чия кадрова втрата аж надто невдало накладається на сильні сторони румунів.
Розбираємось, як грає наш перший опонент та що від нього очікувати.
Матч пропустить основний центрбек, а склад у Румунії без зірок (лише одна) – але вони майже ідеально пройшли відбір
Перше, про що треба говорити – результати Румунії у відборі. Вони, увага, випередили Швейцарію та фінішували лідерами, а у 10 турах не зазнали жодної поразки (6 перемог та 4 нічиїх). І загалом не програють у 12 офіційних матчах поспіль.
За цей час Йорденеску перепробував багатьох футболістів, але на Євро везе зіграну основу. Конкуренція існує лише на кількох позиціях, проте на кожній з них є явний фаворит:
Не виключений перехід на формацію з 5 захисниками, але базовою є 4-3-3.
▪️ Голкіпер. Якраз одна з таких позицій. У відборі основним був Гораціу Молдован – і навіть став лідером за відведеними голами (4.25, випередив Облака). Однак він взимку перейшов в «Атлетіко», де не мав ігрової практики, а румунська преса пише, що для коуча це проблема – тому на Україну має вийти 36-річний Флорін Ніце з хорошою грою ногами.
▪️ Правий захисник. Мудрику майже напевно протистоятиме Андрей Раціу з «Райо».
▪️ Лівий захисник. Безальтернативний варіант – Нікушор Банку з місцевого чемпіонату.
Важливий момент – обидва фулбеки мають атакувальне спрямування, Банку взагалі колишній півзахисник/вінгер. Але про це згодом.
▪️ Центр захисту. Безальтернативною здавалася пара із зіркою Раду Дрегушиним та 31-річним Андреєм Бурке з Саудівської Аравії, але той травмувався – пропустив увесь травень та спаринги збірної. Тож румунські журналісти пишуть, що поруч з центрбеком «Тоттенгема» вийде Богдан Раковіцан з «Ракува».
Це очевидна втрата, оскільки Бурке – лідер Румунії за зіграними хвилинами у відборі.
▪️ Опорна зона. Два Маріни з італійських чемпіонатів, але це не рідні брати. Резван Марін у цій парі відповідає за відбір, Маріус Марін – за пасову роботу та креатив.
Резван, до слова, колись вважався великим талантом – «Аякс» купував його у «Стандарта» за 12,5 млн євро, «Болонья» у нідерландців – за 10 млн. Поточний сезон провів разом із Віктором Коваленком в «Емполі».
▪️ Атакувальний хавбек. Не зірка європейського масштабу, але легенда румунського футболу – 31-річний Ніколае Станчу з саудівського «Дамака». Він, до речі, не пускає в основу сина Георге Хаджі (Яніса), який є пріоритетною опцією з лавки.
▪️ Вінгери. Найімовірніше, ними стануть представники «Парми» – Денніс Ман справа та Валентін Міхаїле зліва. Технічні індивідуалісти, у резерві є ще один такий – Флорінел Коман.
▪️ Форвард. Тут могла бути конкуренція, якби найкращий бомбардир Деніс Алібек (грає у Катарі) теж не отримав пошкодження. Тож, найімовірніше, вийде молодший Деніс Дрегуш.
Гра Румунії – «футбольний мазохізм»: віддадуть м’яч та організовано захищатимуться
Як бачимо, потужних прізвищ у складі обмаль – тож Румунія бере не яскравістю, а тягучим футболом, створюючи умови для кількох індивідуально непоганих виконавців. Виходить не надто привабливо, про що у проєкті Euro 2024: Guardian Experts‘ Network, у якому взяла участь Tribuna.com, писав місцевий журналіст Емануель Рошу: «Якщо ви не любите футбольний мазохізм, то, ймовірно, краще подивитись на когось іншого. Ця румунська збірна максимально використовує свої обмежені ресурси».
Той випадок, коли статистика говорить сама за себе – різниця голів 16:5 у 10 матчах. Два спаринги перед Євро – 0:0 з Болгарією та 0:0 з Ліхтенштейном. Зловили флешбеки «Колоса»? Забудьте, бо:
а) у кубкових турнірах це виправдана стратегія;
б) румуни чітко будують гру на своїх сильних якостях, за чим цікаво спостерігати.
Ось перші зачіпки:
Помітно, як Румунія створює умови для якісних вінгерів (багато йдуть в обіграші на просторі) та як вміє командно працювати у пресингу. Матчі з прямими конкурентами продемонстрували й ще одну тенденцію у грі румунів – віддають м‘яч більш-менш хорошим командам:
Сюди ж варто додати, що за два останні роки Румунія лише у половині із зіграних матчів пробивала у площину суперника 4+ рази – 7/14.
Парадоксально, що ця стратегія дає кращі показники, ніж виступи України у надскладній групі з Англією та Італією – румуни випередили нас за ударами (12.58 проти 9.19 за 90 хв), за кросами (13.87 проти 9.01), дотиками у карному (19.56 проти 14.91) та допущеними ударами (8.63 проти 10.3).
Однак сценарій понеділкового матчу передбачити не важко – Румунія відступить назад та будуватиме гру на контратаках з організованою обороною:
▪️ компактний середній блок з неймовірно синхронними рухами ліній
▪️ компактний середній блок з проактивністю Дрегушина, якого вчасно страхують опорники
▪️ компактний низький блок з переходом на 5 захисників
Так, доведеться зламувати насичений захист, що нам останнім часом дається з труднощами. Але це не найбільша проблема – небезпечними за умови втрати Віталія Миколенка стануть моменти, коли румуни перехоплюватимуть/розігруватимуть м‘яч.
Треба боятись за лівий фланг, якщо не буде Миколенка – там завжди здвоєння гравців з атакувальним фулбеком
Ми підійшли до головного.
Вінгери Ман і Міхеїле/Коман – головна зброя румунів. Ба більше, як згадано вище, фулбеки Раціу і Банку є атакувальними. І це не просто галочка навпроти їх прізвищ, а річ, яку по максимуму використовує Йорденеску.
Ось розташування, за яким зазвичай Румунія діє у володінні:
▪️ опорник Маріус Марін сідає до центрбеків, утворюючи трійку;
▪️ команда загалом займає широкі позиції та розтягується;
▪️ але ключове, як працює здвоєння на флангах – вінгер та фулбек високо і насичують фактично одну зону.
Це трапляється регулярно:
У березневому спарингу з Північною Ірландією це взагалі призвело до голу – довга передача на фланг, де більшість у румунів, що збило з пантелику захисників:
Що це означає для України:
❓ при усій повазі до роботи Олександра Зінченка на оборону, але під таким тиском його поява зліва (а не Миколенка) викликає побоювання;
❓ ба більше, допомагати Олександру у захисті на цьому фланзі повинен Михайло Мудрик – і теж немає впевненості, що він у низьких позиціях встигатиме компенсувати здвоєння Румунії;
❓ окрім цього, фулбеки суперника вміють грати 1 в 1 – у Банку 7/7 успішних спроб дриблінгу в останніх 5 матчах, у Ратіу 8/19.
❓ ще ефективнішими є вінгери: на Мана у країні покладають великі надії, а Міхеїле у кваліфікації встиг довести, наскільки є небезпечним – оформив дубль на 89-й та 90+2-й проти Швейцарії, врятувавши матч з 0:2.
Проте є зворотний бік:
🔁 Ратіу та Банку не такі корисні при передачах з флангу – 2/15 точних навісів на двох за 5 попередніх ігор;
🔁 якщо вони так сильно спрямовані на атаку у високих позиціях, то, відповідно, оголеними зонами можуть користатися наші вінгери – особливо у випадку Віктор Циганков vs Банку.
Менше оптимізму на протилежному фланзі Мудрика, бо Раціу – теж дуже швидкий, від нього не так легко втекти. Румунський журналіст Росу у своєму гайді для The Guradian згадував, що Андрей в одному з попередніх сезонів став найшвидшим гравцем іспанської Сегунди. А також наводив приклад хвалебного матеріалу від Marca після матчу з «Реалом», коли фулбеку вдалося закрити самого Вінісіуса Жуніора.
Вінгери – не єдина проблема. У румунів може вийти швидкий та технічний форвард, а під ним – лідер Станчу
Постає логічне запитання – а чому тоді наліво просто не випустити Миколу Матвієнка, якщо Сергій Ребров дотримається схеми 4-3-3? Це, напевно, не найкращий варіант, враховуючи профайл можливого основного нападника румунів Дрегуша.
Якби був Алібек (таранний форвард), то з ним цілком могли б впоратися Олександр Сваток чи Максим Таловєров. Однак Дрегуш – це навпаки швидкий, мобільний та технічний гравець, якому ефективніше протистоятиме більш рухливий Матвієнко.
Під форвардом гратиме двожильний капітан Станчу – і це теж гравець, якого слід остерігатись. Перш за все, взагалі бажано не фолити у близькій відстані до воріт, бо він чудово виконує стандарти – у кваліфікації двічі забив прямим ударом з неочевидних позицій:
І не давати спокійно приймати м‘яч біля карного.
Проти Швейцарії виконав передасист – до речі, треба розуміти, що попри обережну гру румуни завжди насичують зони завершення мінімум трьома футболістами:
З Ізраїлем же Румунія забила на добиванні після дальнього пострілу Станчу:
Одним словом, сподіваємося на традиційно хорошу гру проти нього від Тараса Степаненка.
Слабкі місця – глибина при високій лінії та зони у перехідних фазах. Якщо тиснути більше, Дрегушин не завжди страхуватиме
Щодо слабких сторін, то румунів є на чому ловити. Попри їхнє компактне розташування гравців, лінія оборони у середньому блоці все одно підіймається доволі високо – незалежно від суперника, оскільки зі швейцарцями діяли у такому ж стилі.
Це ідеальний шанс використовувати простір у глибині за спинами, що збірна України вдало вміє робити – атакувати у вертикальному стилі команді Реброва значно легше, ніж доводити гру до володіння у фінальній третині, коли румуни можуть сісти у свій низький блок з 5 захисників.
Те саме стосується перехідних фаз — оскільки при володінні м‘ячем вони розтягуються у ширину, то в момент перехоплення залишають багато вільних зон. Якраз під наші контратаки.
Болгарія часто намагалася покарати за це, але ідеально страхував Дрегушин, висуваючись у напрямку польоту м‘яча – але якщо тиснути частіше та якісніше, ніж болгари, то відсоток успішності цих спроб Раду очевидно впаде.
Другий момент – пресинг. Румунія часто йде тиснути високо, але рідко організовано. Тому з гравцями рівня Матвієнка, Зінченка, Судакова та інших навряд стане проблемою виходити в атаку. Це все ж не Німеччина.
З дрібних деталей відзначимо те, що за відсутності Бурке у румунів є труднощі на другому поверсі: Раковіцан значно гірший у цьому аспекті (підтверджує й статистика – 0/3 виграних дуелей у 5 матчах), а фулбеки та опорники Маріни не відзначаються фізичними даними. Не те, щоб у нас була суперпотужна команда, але фактору одного Артема Довбика в якомусь з епізодів може вистачити.
Фото: інфографіка Tribuna.com, DPPI Media, Inquam Photos/Cosmin Enache, скриншоти трансляції MEGOGO
