Всі профайли гравців суперника України Словаччини – в проєкті The Guardian за участі Tribuna.com
Проти нас зіграє міцна команда за персоналіями.
Tribuna.com публікує серію матеріалів Guardian Experts’ Network Euro 2024.
Журналісти з 24 країн Європи написали головне про свої національні збірні, щоб поближче вас з ними познайомити. Усі тексти в Україні будуть виходити тільки на нашому сайті, тому очікуйте багато цікавих матеріалів.
Профайл кожного гравця збірної Словаччини написано Лукасом Врабліком.
Воротарі
Дата народження: 15 січня 1989 року
Клуб: «Ньюкасл»
Дубравка став беззаперечним першим номером Словаччини. Травма Ніка Поупа дозволила йому отримати багато ігрового часу в «Ньюкаслі» цього сезону, але тренер збірної Словаччини Франческо Кальцона довіряв Мартіну, навіть коли він сидів в запасі клубу УПЛ. Він видав вражаючі перфоманси у відбіркових іграх Євро-2024 проти Португалії, хоч його команда й двічі програла. Тоді Дубравка зіткнувся на полі з Кріштіану Роналду, який недовго був його партнером по команді під час оренди в «Манчестер Юнайтед».
Дубравка починав у «Жиліні», з якою став чемпіоном Словаччини та вийшов в груповий етап Ліги чемпіонів. Молодий голкіпер пропустив сім голів в домашньому матчі проти «Марселя», але це його не зупинило. Після періодів у данській та чеській лігах він здійснив свою мрію та переїхав до Англії, де приєднався до «Ньюкасла» у 2018 році.
Дата народження: 13 грудня 1996 року
Клуб: «Фулгем»
Родак приєднався до «Фулгема» у 2013-му, коли йому було лише 16 років. Він пограв в оренді в шостому дивізіоні Англії, перш ніж конкурувати в АПЛ. «Це було краще, ніж не грати», – сказав він про свій досвід у «Фарнборо» та «Веллінгу». – «Коли я повернувся до «Фулгема», я вже провів десятки складних ігор у бруді серед жорстких хлопців».
В АПЛ у «Фулгемі» він здебільшого був запасним, як і в національній збірній. Його позиція у складі Словаччини ускладнюється статусом Мартіна Дубравки як давнього першого номера. Однак, коли Родак отримує свій шанс, він рідко розчаровує. Найвідоміший момент: він був героєм серії пенальті проти збірної Ірландії у 2020 році, коли Словаччина виграла півфінал плей-оф кваліфікації на Євро.
Дата народження: 16 серпня 1997 року
Клуб: «Нью-Інґленд Революшн»
Перш ніж потрапити до МЛС, 26-річний Равас пройшов складний шлях, адже ще нещодавно він грав за невелику команду в Словаччині. Попри те, що він не зіграв жодної хвилини за збірну до цього літа, Равас привернув інтерес тренера Словаччини Франческо Кальцони ще своїми виступами за «Відзев» у Польщі, ще до того, як він підписав контракт із командою МЛС «Нью-Інґленд Революшн» у січні.
Два роки тому він був воротарем «Сіниці», словацької команди, яка почала розвалюватися. І Равас не був впевнений у своєму майбутньому. Все склалося добре, і цього року він зіграв проти Ліонеля Мессі, який виступає за «Інтер» Маямі. «Можливо, я просто одного дня прокинусь», – пожартував воротар.
Захисники
Дата народження: 11 лютого 1995 року
Клуб: «ПСЖ»
Після завершення кар’єри Марека Гамшика Шкриняр став беззаперечним лідером і капітаном збірної Словаччини. Керуючи обороною, він втілює найкращі якості Яна Дуріци та Мартіна Шкртела, які понад десять років складали пару центральних захисників у збірній Словаччини. Шкриняр добре розвинений фізично, агресивний, але також надзвичайно важливий в білд-апі збірної Словаччини. Він відомий своєю скромністю та трудовою етикою.
«Всі футболісти повинні працювати як Мілан, просто мати талант недостатньо», – сказав колишній тренер збірної Павло Хапал. На початку кар’єри в «Жиліні» його рівень вважали недостатнім, тому він поїхав в оренду до «Злате Моравце», але потім зробив прорив у «Сампдорії» і провів шість успішних років в «Інтері». Минулого літа він покинув Серію А і підписав контракт з «ПСЖ».
Дата народження: 30 жовтня 1986 року
Клуб: «Герта» Берлін
Пекарік – один із найважливіших гравців у складі. Після свого дебюту у 2006 році він став першим сучасним крайнім захисником Словаччини. У свої 37 років він залишається важливою частиною стартового складу, оскільки різні тренери збірної не можуть знайти належну заміну на його позицію справа. У Німеччині він отримав прізвисько «Містер Надійність». Там він виграв чемпіонат з «Вольфсбургом» під керівництвом Фелікса Магата, а потім перейшов до «Герти».
Петер покладається на свою дружину Луйзу, яка допомагає йому з плануванням фітнес-тренувань та вивчає нові дослідження про підготовку гравців. Пекарік одержимий фізичними вправами та підготовкою, що допомогає йому залишатися конкурентоспроможним на найвищому рівні. У власних тренуваннях Пекарик не залишає місця для компромісів. «Моє правило: почати прямо зараз, вдосконалюватися, постійно рухатися вперед і навчатися новому», – сказав він.
Дата народження: 13 грудня 1997 року
Клуб: «Феєноорд»
Ганцко – ще один продукт молодіжного сектору «Жиліни», він вважався одним із найкращих молодих крайніх захисників у Східній Європі. Після короткого перебування у «Фіорентині» його орендував спортивний директор празької «Спарти» Томаш Росіцкі – і Ганцко перекваліфікували на центрального захисника. Саме на цій позиції він зараз грає в «Феєноорді», де допоміг команді Арне Слота виграти чемпіонат Нідерландів у 2023 році.
Цікаво, що Ганцко продовжує грати лівого захисника в збірній та корисний в грі команди в атаці. Давід одружений з чеською тенісисткою Крістіною Плішковою, вони мають сина. Граючи в молодіжній команді «Жиліни», Ганцко мав серйозні проблеми з травмами. Одного разу він спитав свого тата Яна, коли той навідував його в лікарні: «Тату, думаєш, хтось захоче футболіста зі зламаними ногами?». Чим змусив батька заплакати.
Дата народження: 10 квітня 1996 року
Клуб: «Копенгаген»
Безкомпромісний центральний захисник, який за останні 12 місяців став основним партнером Мілана Шкриняра в обороні. Вони разом грали в «Жиліні», де доклали зусиль до важливої перемоги в Лізі Європи проти «Атлетіка» Більбао. Для Вавро це привело до великих змін: він потрапив до «Лаціо» у 2019 році, а зараз є надійним захисником у своєму наступному клубі «Копенгагені».
190-сантиметровий Вавро не знає жалю на полі й віддається на всі 100% у кожному єдиноборстві. Це відчув його партнер по збірній Лукаш Гараслін, якому Вавро протистояв у лютневому товариському матчі між «Копенгагеном» і празькою «Спартою» – Вавро зробив небезпечний підкат біля бокової лінії та отримав пряму червону картку.
Дата народження: 18 листопада 1992 року
Клуб: «Хатта»
Де Марко народився в Аргентині, Росаріо, та вперше приїхав до Словаччини у 19 років, щоб грати за «Земплін» у другому дивізіоні. Він провів у країні 11 років, став одним із лідерів братиславського «Слована», виграв чотири чемпіонські титули поспіль і отримав словацьке громадянство у 2021 році. Після отримання права виступати за національну збірну, він дебютував у листопаді того ж року, забивши гол у матчі проти Мальти.
У 2023 році він перейшов до «Хатти» з ОАЕ після конфлікту зі «Слованом». Але завдяки відданості, яку він демонстрував в матчах за клуб, він залишається популярним серед його фанатів. «У мене менталітет переможця, я завжди прагну перемагати», – каже Вернон про себе. У збірній Словаччини Де Марко зазвичай є запасним варіантом на позиції лівого захисника після Давіда Ганцко.
Дата народження: 3 липня 1992 року
Клуб: «Салернітана»
Протягом своєї кар'єри Дьйомбер не завжди користувався визнанням серед вболівальників у Словаччині, і це може здатися жорстоким. Він якісний центральний захисник, особливо сильний у дуелях один в один. Норберт зростав професійно та провів більшу частину своєї кар’єри в Італії. У «Ромі» у 2015-16 роках йому не давали багато ігрового часу, але він був популярним у роздягальні. Його партнери по команді змінили текст хіта Village People «YMCA» – кричали «Gyom-ber» замість «young man». Тоді Франческо Тотті сказав: «Норберт не очікував цього, Васіліс Торосідіс жартує з цього весь день. Дьйомбер не може це терпіти, він скоро може збожеволіти».
З 2020 року Дьйомбер грав за «Салернітану» і стабільно викликався до національної збірної. Конкуренція на позиції центрального захисника дуже серйозна, і Дьйомбера переважно використовують як заміну для відсутніх основних гравців.
Дата народження: 23 серпня 2002
Клуб: «Кальярі»
Оберт не зіграв жодної хвилини за словацькі клуби, оскільки пройшов шлях до Серії А через молодіжну систему чеської команди «Збройовка» Брно, а потім «Сампдорії». У сезоні 22/23 він допоміг «Кальярі» вийти з Серії B, що дало йому шанс проявити себе у вищому дивізіоні Італії. Це призвело можливості у національній збірній, коли італійський головний тренер збірної Словаччини Франческо Кальцона шукав молодих кандидатів на кілька позицій.
21-річний футболіст розглядається як перспективний талант на майбутнє, який відповідає вимогам сучасного захисника. Після кількох виступів за молодіжну збірну Словаччини Оберт вперше вийшов у стартовому складі національної збірної в товариському матчі проти Австрії в березні 2024 року.
Дата народження: 13 вересня 2003 року
Клуб: «Спартак» Трнава
Захисник несподівано потрапив у заявку на Євро, оскільки зіграв лише раз за Словаччину. Але, оскільки Мартін Вальєнт був відсіяний, Коса отримав свій шанс та стане варіантом на позиції центрального захисника. У 20 років він зіграв важливу роль у двох послідовних перемогах «Спартака» з Трнави у Кубку Словаччини, утворивши надійне партнерство в обороні з колишнім захисником «Ліверпуля» Мартіном Шкртелом.
Колишній захисник збірної Словаччини похвалив Кошу та назвав його «другом». Коша відповів: «Його присутність на полі поряд зі мною заспокоює мене, тому що я знаю, що він поруч, якщо щось трапиться. Мені дуже комфортно поруч з ним». Очікується, що з часом Коша переїде грати за кордон. І хороший виступ на Євро, безумовно, прискорить цей процес.
Півзахисники
Дата народження: 16 грудня 2005 року
Клуб: «Феєноорд»
Сауера бачать наступним великим талантом Словаччини. Він не зіграв жодної хвилини у вищому дивізіоні Словаччини та перейшов із «Жиліни» у «Фейєнорд» у 16 років. Там він швидко увірвався в першу команду, хоча в основному виходив з лави запасних. Тренер дорослої збірної Франческо Кальцона дав йому дебютувати минулого року у 17 років в матчі проти Норвегії, зробивши Лео наймолодшим гравцем в історії Словаччини (побив рекорд Марека Гамшика).
Брат Сауера, Маріо, досі грає за «Жиліну». Одноклубник по «Феєноорду» Давід Ганцко неодноразово хвалив Сауера: «Іноді я запитую його, чи справді у нього словацький паспорт. Тому що я вражений тим, що він здатен робити. Він вирішує епізоди з великою зухвалістю, можливо, навіть з зайвою. У нього великий потенціал – як вінгер, він може обіграти будь-кого і відмінно закінчує атаки».
Дата народження: 26 лютого 1987 року
Клуб: «Слован» Братислава
Куцка – один із двох гравців, які залишились за складу збірної Словаччини на чемпіонаті світу 2010, разом із Петером Пекаріком. Він зіграв вирішальну роль у першому виступі країни на великих турнірах і після цього ніколи не зупинявся. Попри критику деяких словацьких фанатів, Куцка раз за разом підтверджував свою цінність – і у 37 років залишається таким же важливим для збірної, як і раніше.
В ролі бокс-ту-бокс півзахисника Куцка дає динамізм і агресію, а також є одним із лідерів роздягальні. Тренер Юрая у «Словані» Володимир Вайс-старший назвав його «футболістом року» в листопаді. І він, мабуть, є найбільшою зіркою словацької ліги.
Куцка повернувся до Словаччини у 2022 році після періоду у «Уотфорді» в АПЛ та довгої кар’єри в Серії А. Коли він дебютував у юному віці за команду другого дивізіону «Желєзьярне» Подбрезова, він сказав, що хоче грати за «Мілан». Тоді з нього сміялися, але ця мрія збулася, коли Куцка перейшов на «Сан-Сіро» у 2015 році.
Дата народження: 5 грудня 1994 року
Клуб: «Верона»
Дуда довгий час вважається наступником Марека Гамшика. Часом здавалося, що він не потягне очікування, але Дуда прийняв виклик. У відборі до Євро-2024 Одрей зіграв ключову роль як плеймейкер Словаччини. Протягом кар'єри він накопичив чималий досвід: у Бундеслізі («Герта» і «Кельн»), АПЛ («Норвіч») і наразі в Серії А з «Вероною». І виправдав прогнози, що він стане головним талантом словацького футболу.
Дуда є одним із найважливіших гравців для тренера Франческо Кальцони. «Креативність дозволяє мені думати інакше, ніж мій опонент», – відповів Дуда на запитання про його стиль гри. – «Я завжди можу здивувати, зробивши щось нестандартне».
Дата народження: 22 квітня 1992 року
Клуб: «Генк»
Прорив Грошовського у збірну стався напередодні Євро-2016, коли тодішній тренер Ян Козак помітив півзахисника в чеській «Вікторії» Пльзень і дав йому шанс. «Козак просто сказав мені вірити в себе, коли я на полі, але я не з тих гравців, які страждають від нервозності», – сказав Гросовський. – «Мені було дуже приємно опинитися серед гравців, яких раніше я міг бачити тільки по телевізору».
З того часу Патрік постійно викликався до національної збірної, хоча здебільшого був на підміні, коли беззаперечний перший вибір на позицію опорного півзахисника Станіслав Лоботка був недоступний. Проте Грошовський провів вже понад 50 матчів і доводив свою важливість кожному тренеру збірної, заробивши у 2019 році трансфер до бельгійського «Генка».
Дата народження: 9 вересня 1997 року
Клуб: «Гамбург»
Бенеш – один із гравців, яким найбільше пишається «Жиліна». Він приєднався до клубу у 17 років та замість виступів за молодіжні команди одразу став гравцем стартового складу. Він привів «Жиліну» до домашньої перемоги над «Атлетиком» Більбао в матчі плей-офф Ліги Європи у 2015 році. Вражаючі виступи дозволили перейти йому в «Боруссію» Менхенгладбах у 2016 році за рекордну вартість для словацької ліги.
Разом з Ондреєм Дудою Бенеш вважався довгостроковою заміною Мареку Гамшику. На запитання, чи схожий він на Гамшика, Ласло відповів: «Можливо, трохи». Хоча його прогрес уповільнився через травми, він нещодавно віднайшов форму у «Гамбурзі» у 2-й Бундеслізі, де показав себе як цінний креативний півзахисник.
Дата народження: 26 травня 1996 року
Клуб: «Спарта» Прага
Гараслін також не отримав жодного досвіду гри у вищому дивізіоні Словаччини, а приєднався до молодіжної академії «Парми» у 16 років. Після перебування в польській «Лехії» (Гданськ), а потім повернення в Італію в «Сассуоло», Гараслін став лідером у празькій «Спарті». У чеському клубі він виділяється своїми навичками дриблінгу та небезпечними забігами за спини захисників суперника.
Гараслін вирішив давню проблему Словаччини з вінгерами. Він створює загрози в атаці, а також є одним із гравців, які ініціюють пресинг, чого бажає тренер Франческо Кальцона. «Нарешті у нас є гравець, який може показати індивідуальний рівень в ситуаціях один в один», – похвалив Гарасліна телевізійний експерт і колишній гравець збірної Маріан Земан.
Дата народження: 25 листопада 1994 року
Клуб: «Наполі»
Лоботка став відомим навіть до того, як почав виступати за національну збірну. «Аякс» орендував його ще підлітком у 2013 році. Про прибуття оголосили на пресконференції, де Лоботка своєю обмеженою англійською сказав: «Це мій сен» («сен» означає «мрія» словацькою). Це стало популярною фразою в Словаччині – колишній клуб Станіслава «Тренчин» навіть організував молодіжний турнір під такою назвою.
Гра Лоботки за Словаччину в середині поля може захоплювати. Він має прекрасне бачення поля і може розбивати лінії захисту розумними забігами, за що отримав порівняння з Хаві Ернандесом. Однак, будучи ключовим гравцем збірної, Лоботка зазнав критики з боку деяких фанатів, коли його форма погіршилася – але після цього він став тільки сильнішим. Станіслав досяг прогресу на клубному рівні, ставши важливою частиною «Наполі», який виграв чемпіонат Італії 22/23.
Дата народження: 7 червня 2002 року
Клуб: «Верона»
Коли молода висхідна зірка Суслов потрапив на обкладинку журналу асоціації вболівальників «Гронінгена» під час його перебування в голландському клубі, він сказав в інтерв’ю: «Я бачу себе найбільшим талантом «Гронінгена». Можна сміливо сказати, що Суслов завжди був впевненим в собі. Але минулого року така поведінка призвела до вигнання до резервної команди «Гронінгена», коли він наполягав на трансфері після вильоту клубу.
Зрештою Суслов підписав контракт з «Вероною», але також зіткнувся з критикою від тренера національної збірної Франческо Кальцони. Гравець, як кажуть, сприйняв ці слова серйозно, і тепер Кальцона продовжує викликати його до складу збірної Словаччини. Суслов є цікавою опцією для позиції правого вінгера завдяки своїй техніці та енергійності.
Дата народження: 6 вересня 1995 року
Клуб: «Бохум»
Беро колись здобув нагороду імені Петра Дубовського як найкращий гравець Словаччини до 21 року. Той 2015 рік був дійсно сильним – йому довелося змагатися з Ондреєм Дудою та Станіславом Лоботкою. Тоді Беро допоміг «Тренчину» виграти чемпіонський титул. «Я зробив так, щоб батьки пишалися мною», – сказав він. – «За три роки до цього я отримав серйозну травму коліна, і було незрозуміло, чи зможу я коли-небудь знову грати».
Відтоді Беро грав у Туреччині за «Трабзонспор», п’ять років провів у Нідерландах у «Вітессі», а зараз виступає за «Бохум» у Бундеслізі. Однак його ігровий час у національній збірній обмежений через наявність у складі Куцки та Лоботки на позиції центрального півзахисника.
Дата народження: 22 березня 1999 року
Клуб: «Асколі»
Несподіваний герой. Тренер збірної Франческо Кальцона вперше помітив Дюріша, коли той грав у вищому дивізіоні Словаччини за «Жиліну». Кальцона дав йому шанс, оскільки був вражений сміливими ривками Дюріша з флангу в центр. Йому сподобались прямолінійний стиль, техніка та креативність гравця. Дюріш віддячив тренеру, коли забив важливий переможний гол на виїзді в Люксембурзі, що, по суті, дозволило Словаччині кваліфікуватись на Євро в Німеччині.
Завдяки виступам за збірну та «Жиліну» Дюріш приєднався до «Асколі» на правах оренди з правом викупу в січні 2024 року. Про нього говорять як про справжнього командного гравця, який завжди добре ладнає з тренерами та намагається виконувати свої задачі на полі. «Я не бачу інших вінгерів національної збірної своїми конкурентами, але я захоплююся і поважаю їх. Я намагаюся ними надихатися», – сказав він.
Дата народження: 3 липня 2002 року
Клуб: «Банік» Острава
Ріґо – один із відкриттів минулого сезону в чеській лізі, коли він став ключовим півзахисником у «Баніку» Острава. Він ніколи не грав у вищому дивізіоні Словаччини, оскільки переїхав із «Ружомберока» до молодіжної системи «Славії» Прага.
Його несподівано викликали на Євро, але він може стати цікавою опцією у центрі поля, де Словаччина має проблеми з пошуком альтернативи для 37-річного Юрая Куцки. Ріґо порівнюють з легендарним Мареком Гамшиком. «Він дуже швидко подорослішав на полі, коли почав грати», – каже його тренер у «Баніку» Павел Хапал.
Нападники
Дата народження: 13 вересня 1993 року
Клуб: «Славія» Прага
Шранц став ключовим гравцем атаки празької «Славії» та однією з найнебезпечніших загроз збірної Чехії. Він універсальний, може грати як на позиції вінгера, так і центрального нападника. 30-річний гравець також наполегливо працює, щоб допомогати команді в обороні своїм постійним пресингом.
Шранц поступово покращувався, пройшовши шлях від «Петржалки» у другому словацькому дивізіоні до національної збірної. Він стверджує, що його прогрес прискорився у 2019 році, коли він перейшов з кіпрського АЕЛ до «Чеські Будейовіці», а потім дізнався, що його дівчина вагітна. «З того часу все якось закрутилося. Мені стало більше щастити та моя статистика теж покращилася», – розповів він.
Дата народження: 18 листопада 1999 року
Клуб: «Боавішта»
Коли колишній тренер збірної Ян Козак у 2018 році давав вогняну прощальну пресконференцію, він поскаржився на громадську думку, що Боженіка вже потрібно залучати до дорослої команди. Тоді Боженік був недосвідченим нападником, який починав у вищому дивізіоні Словаччини, і Козак спотворив його ім’я як «Рогознік» (село на заході країни). Однак це не зупинило Боженіка, який став основним нападником Словаччини після відходу Козака та заслужив перехід у «Феєноорд» у 2020 році.
Період кар'єри в Ередивізі не можна назвати повністю вдалим, але Боженік знайшов свою найкращу форму в «Боавішті», коли перейшов в португальський клуб у 2022 році. Роберт розповідав, що захоплюється Гаррі Кейном, Робертом Левандовським та Серхіо Агуеро, а також намагається черпати натхнення, читаючи автобіографії таких елітних спортсменів, як Златан Ібрагімович і Новак Джокович. «Я скоріше одинак, я не дозволяю багатьом людям зближуватися із собою», – сказав він якось.
Дата народження: 4 квітня 2001 року
Клуб: «Слован» Братислава
Стрелец, якого вважають одним із головних нових талантів словацького футболу, був придбаний італійським клубом «Спеція» у 2021 році. Однак йому було важко пробитися в Серію А – і нещодавно він повернувся до «Слована» з Братислави в оренду, де знову став одним з найкращих гравців словацької ліги. Стрелеця все ще чекає велике майбутнє. Він універсальний в атаці – може грати як центрального нападника, так і атакувального півзахисника.
Тренер «Слована» Володимир Вайс-старший назвав його талант «подарованим Богом», але також публічно розкритикував Стрелеця. «Він міг досягти більшого вже в ранньому віці. Йому потрібно більше працювати», – сказав менеджер. – «Для нього світ легкий, розмова з ним іноді перетворюється на комедію. Він не сприймає речі серйозно, він такий. З кращим ставленням він стане кращим гравцем».
Дата народження: 27 березня 1998 року
Клуб: «Слован» Ліберець
Гравець, якого головний тренер Словаччини Франческо Кальцона залучив до команди, щоб збільшити кількість опцій в атаці. Підлітком Тупта приєднався до юнацької команди «Верони», також він був на перегляді в «Ліверпулі». «Я пройшов два перегляди в «Ліверпулі», і обидва були вдалими», – сказав він у 2016 році. – «Мені подобається англійський футбол, але також і італійський, який зрештою став моїм вибором».
Тупта дебютував у Серії А у 2017 році, але більшу частину часу у «Вероні» провів в орендах. Він може грати лівого вінгера або центрального нападника. І довів, що може бути ефективним у чемпіонаті Чехії, коли у 2022 році перейшов у «Слован». Вперше він отримав виклик до національної збірної у 2023 році, лише через кілька днів після того, як народилася його донька Вітторія. «Це найпрекрасніші дні в моєму житті», – сказав він.
Усі профайли гравців групи Е
Фото: futbalsfz.sk
