В України є шанс з Бельгією: збірна Реброва вміє зупиняти топів – грамотно будує захист і добре контратакує
Показуємо на прикладах попередніх матчів з топами
Критика навколо збірної України трішки знизилася. Команді вдалося виграти у Словаччини та з позитивним настроєм готуватися до вирішального матчу групового етапу з Бельгією.
Втім, лунають думки, що здобути бали з колективом Доменіко Тедеско буде практично нереально. Начебто, якщо ми мучилися в попередніх зустрічах з менш статусними суперниками, то і один з можливих претендентів на перемогу у турнірі тим більше виявиться нам не по зубах.
Однак парадокс збірної України під керівництвом нинішнього тренерського штабу полягає якраз в тому, що їй набагато простіше грати другим номером, коли можна ловити опонента в перехідних фазах.
Наскільки подібний підхід працює в реальності? Спробуємо розібратися на основі попередніх поєдинків з Німеччиною, Італією та Англією.
Вихід у вертикальні атаки і гра на просторі – головний козир України
Наразі нормальна позиційна атака у нашої збірної не відсутня повністю, але в ній не простежується чіткої структури. В матчах, де потрібно намагатися вскривати автобуси, Україна покладається на індивідуальні скіли окремих футболістів. Інколи це працює, як з Боснією і Герцеговиною, коли Роман Яремчук в соло витягнув її до фіналу стиків. З іншого боку, є матч з Румунією, де стерильне володіння м'ячем та безідейність у фінальній третині поля призвели до розгромної поразки.
Але про це необхідно забути. Нинішні «синьо-жовті» є прикладом саме небезпечної контратакувальної команди. Коли в тебе є гравці рівня Михайла Мудрика чи Віктора Циганкова – це передбачувано.
Не можна сказати, що Україна більшість часу з грандами сидить лише біля власних воріт і навіть не намагається будувати позиційні атаки. Ні, такі спроби теж присутні. Наприклад, короткий білд-ап. Наша головна зброя в цій фазі – Ілля Забарний. Захисник «Борнмута» втілює в собі поняття сучасного центрбека – блискуче володіє першим пасом, здатен віддавати точні передачі, як на короткі, так і на довгі дистанції, впевнено входить у простір і може просувати м'яч на солідні відстані. Як мінімум німці та італійці намагалися високо пресингувати команду Сергія Реброва, тому якості Іллі в такі моменти виходили на перший план.
Той же традиційний вхід у простір і філігранний пас вперед поміж лініями.
В цьому моменті Забарний взагалі міг записати асист на свій рахунок, віддав поміж лініями на Георгія Судакова, який дістався фінальної третини і пробив здалеку, змусивши Джанлуїджі Доннаруму виконати ефектний сейв.
Також застосовується ротація позицій, коли латералі йдуть високо (так, навіть у топматчах), а їхній простір компенсує хтось з півзахисників. Варіативність велика – це може бути і опорник, і інсайди. Задум полягає у тому, щоб навіть попри високі позиції крайніх захисників дотримуватися структури 3+2.
Це не завжди продиктовано саме бажанням принципово мати трьох футболістів у розіграші. Нерідко умовному Георгію Судакову доводиться опускатися глибше, щоб допомогти просувати м'яч вперед, створювати лінії передач тощо. Це більш-менш працюючий елемент. Іноді такі ситуації можуть мати зворотний ефект (привіт, Румуніє), але у великих матчах в цілому виглядають добре.
Є ще один сценарій білд-апу, коли суперник високо пресингує. Тоді завдання розігрувати м'яч ускладнюється, може виникати невпевненість та індивідуальні помилки. В подібних епізодах не завжди допомагає навіть підстраховка для захисників. Яскравий приклад – перший гол збірної Італії у виїзному матчі, який Україна програла з рахунком 1:2.
Беремо до уваги, що Георгій Судаков тоді помилився з вибором бутс, але суть моменту не лише в цьому. До помилки призвів пресинг «скуадри адзурри».
Фаза розвитку атак часто призводить до передач на фланг, щоб намагатися створити ізоляції для вінгерів або на форварда, якщо він створює лінію пасу та є можливість його віддати. Таким чином було забито гол в домашньому матчі з Англією.
Георгій Судаков розігнав швидку атаку правим флангом, Юхим Конопля і Віктор Циганков фактично опинилися 2 в 1 з Беном Чілвеллом, Україна наситила зони завершення одразу п'ятьма гравцями, а Олександр Зінченко завершив цей випад чітким ударом у ближній кут.
Але, безумовно, головним аргументом буде гра у перехідних фазах. Багато топкоманд грають з високою лінією захисту, високо пресингують, тому потрібно намагатися долати цей тиск або через короткий пас, що більш ризиковано, або завдяки довгим закиданням вперед.
Тут максимально органічно виглядає вся група атаки – Артему Довбику комфортно вриватися у глибину і тягнути м'яч якомога ближче до чужого штрафного майданчика, Михайло Мудрик взагалі один з найкращих гравців світу за грою на відкритому просторі, не відстають і Віктор Циганков, Роман Яремчук, Олександр Зубков та інші.
Україна спеціально намагається виманювати суперника в пресинг, щоб отримувати вільний простір для швидких атак. Команді Сергія Реброва достатньо лише бережливо ставитися до своїх моментів – реалізація буде виходити на передній план.
Повернімося до спроб виходити з-під пресингу і вибігати у контратаки. Якщо грамотно виводити м'яч з зони тиску, є можливість віддавати на фланг одному з вінгерів для ривка.
Ще один схожий епізод в матчі з Німеччиною напередодні чемпіонату Європи.
Тут закидання на Артема Довбика, який вривається у глибину.
Подібний план гірше працює в матчах з суперниками нижче класом, які апріорі в багатьох ситуаціях будуть грати обережніше і віддавати ініціативу фавориту. Але з наявними профайлами футболістів «синьо-жовтих» такі елементи працюють проти топів саме так, як належить.
Контратаки з вмінням багатьох атакувальних гравців грати 1 в 1 можуть бути рецептом успіху і з Бельгією.
В захисті Україна ставить на компактність: варіації гри як у два, так і три центральних захисники
Мало хто очікує від матчів з грандами, що «синьо-жовті» будуть намагатися грати з позиції сили та домінувати більшість ігрового часу. Звісно, головним завданням є зберегти свої ворота у недоторканності.
Тренерський штаб використовує гібридну схему в обороні. Перша з них – 4-4-2. Так розпочинали у першому матчі Сергія Реброва на чолі збірної з Німеччиною. Варто зазначити, що Україна не грає з двома форвардами, тому другим у першій лінії зазвичай грає хтось з півзахисників або вінгер, як Віктор Циганков на скриншоті нижче.
А це вже зустріч з Італією у кваліфікації на Євро, тепер цю роль виконує Георгій Судаков.
Однак поступово тренерський штаб відійшов від цієї формації і перейшов на сучасний варіант з трьома центральними захисниками, який використовує більшість команд – як мінімум проти топів.
Саме зі старту матчу акцентовану трійку можна було побачити хіба що у нещодавній товариській грі з Німеччиною, а ось раніше досягати п'ятірки в обороні вдавалося різними способами, інколи достатньо незвичайними.
Наприклад, за рахунок опускань Олександра Зінченка лівим крайнім захисником за наявності там Віталія Миколенка, що ставав ситуативним центрбеком в домашній зустрічі з Італією.
Невідомо, чи відновиться остаточно захисник «Евертона» на Бельгію. А від цього залежатиме і вибір на інших позиціях – наприклад, де буде грати Зінченко. Якщо Ребров обере грати в три центральних, то у центрі компанію дуету Іллі Забарного та Миколи Матвієнка складе Олександр Сваток або Максим Таловєров.
Схема збірної України в захисті у матчі з Німеччиною
Головним завданням є максимально наситити оборону, мінімізувати ризик створення розривів в лініях, дати туди додаткового гравця, щоб трішки зняти навантаження з центральних захисників, а також не давати супернику мати багато простору на флангах. Важливою є роль вінгерів, що мають повертатися назад і пресингувати, бажано взагалі допомагати крайнім захисникам, якщо це буде необхідно.
Почнемо зі слабкостей.
❌ Віктор Циганков та Михайло Мудрик не завжди дають команді потрібну динаміку в захисті, особливо це стосується футболіста «Челсі». В процесі відбіркового циклу Михайло дещо покращив цей аспект, але нерідко виглядає пасивним.
Розберемо гол Маріуса Вольфа у товариському матчі з Німеччиною зразка 2023 року. Україна у фазі оборони, тодішній захисник дортмундської «Боруссії» – один на правому фланзі. Враховуючи, що Віталій Миколенко грає по Лерою Сане, який пізніше ще й зробить акцентований ривок з метою забрати за собою нашого латераля, хоча б якось завадити супернику отримати м'яч має Мудрик. Але він жодного разу не повертає голову в його бік, що в підсумку призводить до передачі від Йозуа Кімміха. Маріус приймає, прибирає двох гравців і забиває.
❌ Захисники можуть висмикуватися з лінії, що потенційно може дозволяти суперникам атакувати коридори, що виникають і створювати небезпечні моменти.
Цим прийомом користалася, наприклад, Італія. Ось так їй ледь не вдалося створити небезпечний момент, коли Юхим Конопля пішов за гравцем, а Андрій Ярмоленко проспав підключення флангом Федеріко Дімарко.
Ще один епізод – Віталій Миколенко висувається на Джованні Ді Лоренцо, щоб завадити йому виконати передачу. Віктор Циганков змушений контролювати Ніколу Дзаньоло, тому не може скоротити цей розрив, що в підсумку призводить до ривка Джакомо Распадорі та удару по воротах.
❌ Гра Миколи Матвієнка на верхових м'ячах та програш позиції у деяких епізодах.
Здавалося, після декількох невдалих матчів за збірну по ходу кваліфікації в минулому центрбек «Шахтаря» набрав форму і навряд чи буде знову допускати серйозні помилки. Втім, матч з Румунією знову пожвавив дискусії навколо персони Миколи. Фіксуємо декілька його слабких сторін, що помітні у «невдалі дні». По-перше, оцінка траєкторії довгих передач.
Це важливо, тому що, якщо Україна сідатиме у низький блок, Бельгія матиме можливість грузити багато кросів у штрафний майданчик, де будуть чекати Ромелу Лукаку та компанія. Буде необхідно слідкувати за таймінгом і обирати таку позицію, щоб встигнути на верховий м'яч швидше за суперника. З цим у Матвієнка є проблеми. Згадуємо одну з зустрічей із Німеччиною, коли він занадто легко дозволив Каю Гаверцу виграти боротьбу і забити.
Тепер перейдемо до позитивних аспектів.
✅ Україна добре вміє грати у середньо-низькому блоці, компенсувати простір один за одним та розбирати суперників.
Можна привести матч з Італією, який відбувся у фінальному турі кваліфікації. Моментів звідти достатньо, щоб наглядно продемонструвати, чому команда вже зараз здатна зріло виглядати в малюнку гри, де має багато часу проводити без м'яча або стримувати суперника і намагатися мінімізувати небезпеку біля власних воріт.
Епізод нижче – позиційна атака «скуадри адзурри». На фланзі розіграти м'яч з можливістю просунутися вперед важко, чисельної переваги теж немає, ситуація 4 в 4, віддати поміж лініями ризиковано, тому що протилежна сторона є вільною і нею може відбутися небезпечна контратака.
Спроби розхитати захисний блок роблять Федеріко Дімарко та Джакомо Распадорі. Захисник різко починає робити ривок у штрафний майданчик з-під щільної опіки Тараса Степаненка, форвард висувається вперед з наміром отримати передачу, але його контролює Ілля Забарний. Обидва гравці збірної України грають уважно по суперниках і моментально зміщуються за ними, тим самим не дозволяючи створити коридори, куди можна відкритися під пас і створити небезпечний момент, а також обмінюються опонентами.
В підсумку Італія відходить назад ближче до своєї половини поля і розпочинає заново будувати атаку. Потім намагається спробувати зіграти іншим флангом, але створити ізоляцію Ніколі Дзаньоло також не виходить, тому що його опікає Олександр Зінченко, а на вбігання Давіде Фраттезі чітко реагує Віталій Миколенко.
Насправді подібних ситуацій достатньо в таких матчах, враховуючи, що Україна Реброва пропустила лише три голи у чотирьох останніх зустрічах з передовими командами на континенті – це варте реальних компліментів. Лише в першому матчі Реброва на чолі збірної зіграли 3:3 з Німеччиною – і більше такої кількості пропущених голів не допускали з топами.
✅ Поступово помітні контури ефективного високого пресингу.
До гри без м'яча зараз є великі питання, але принаймні трішки починає вимальовуватися намагання високо тиснути на опонентів. Збірна України користується цим прийомом не регулярно, швидше залежно від контексту певного епізоду – це приносить свої дивіденди.
Саме після того, як Віктор Циганков запресингував Джонатана Та у матчі з Німеччиною, вдалося в тому числі завдяки технічним скілам вінгера «Жирони» виконати передачу у центр штрафного майданчика, звідки небезпечного удару завдав Роман Яремчук.
Не забуваємо і про м'яч в іншому товариському матчі з «манншафт» авторства Віктора Циганкова. Ефективна спроба пресингу центрального захисника, перехоплення і пас на пусті ворота.
Поки що це не повноцінна тенденція, тому фіксуємо лише в якості бонусу.
✅ Надійна гра голкіперів
Треба винести в окремий блок через те, що в колективах, які грають з фаворитами в такому стилі, як нинішня збірна України, важливу роль відіграють воротарі.
В України є Анатолій Трубін та Андрій Лунін. Обидва провели чудові сезони у своїх клубах. Гравець «Бенфіки» став лідером за метрикою попереджених голів – запобіг майже 9 голам. Голкіпер «Реала» також йде високо за цим показником в іспанській лізі.
Цей фактор необхідно враховувати, коли суперник точно матиме свої моменти біля воріт нашої команди. Бо як би дисципліновано Україна не захищалась – моменти все одно будуть з таким стилем гри. І тут вже має компенсувати голкіпер.
***
Висновок можна зробити такий: збірна України під керівництвом нинішнього тренерського штабу комфортно себе почуває з позиції гри другим номером. Вона вміє ефективно грати в захисті, а також ловити суперників у перехідних фазах, коли можна отримати багато простору для швидких атак. Вистачає позитиву, який можна використати. Скоріше за все, Бельгія зіграє у схожому стилі до попередніх топових опонентів команди Сергія Реброва.
Фото: Tribuna.com/Віталій Вітлео
