Як призначення Марески вплине на роль Мудрика в «Челсі»
Розбираємо вимоги тренера до вінгерів.
«Челсі» та зокрема Михайло Мудрик отримали нового головного тренера – Енцо Мареску, який цього сезону разом з «Лестером» виграв чемпіоншип.
Ви, напевно, вже багато де могли прочитати, мовляв, це той коуч, який підходить команді та самому українському вінгеру – атакувальна гра, ставка на фланги, сучасність тощо.
Але втретє наступати на одні й ті ж граблі не хочеться, розповідаючи, як Мудрику пощастило з новим тренером. Всі пам‘ятаємо, що і Френк Лемпард любив грати флангами, і Маурісіо Почеттіно у попередніх клубах давав свободу атакувальним футболістам. У підсумку виявлялося, що це нічого не означає – завжди є ризик не впоратися з побудовою гри усієї команди, ризик переходу на схему без вінгерів та банально ризик індивідуальних проблем Михайла.
Тому цього разу без обнадійливих та оптимістичних прогнозів – просто гайд, які вимоги до вінгерів у Марески були у «Лестері» та як у це теоретично впишеться Мудрик. Потенційно хороших моментів та сумнівів – майже порівну.
Мареска – той самий профайл тренера, якого шукав «Челсі»: любить володіння м‘ячем та вміє будувати захист
Як йшлося у багатьох інсайдів, «Челсі» шукав «ідеального» за описом кандидата: молодий прогресивний фахівець зі ставкою на володіння м‘ячем, але водночас з вмінням вибудувати надійний захист (врахували досвід поточного антирекордного сезону). Від Фабріціо Романо навіть звучала інформація про спробу повторити проєкт а-ля Хабі Алонсо в «Баєрі». Те, що Мареска підпаде під критерії, можна зрозуміти й без перегляду «Лестера» – певні натяки дає його бекграунд.
Енцо – колишній коуч молодіжного складу «Манчестер Сіті» (EDS – Elite Development Squad) та асистент Хосепа Гвардіоли у дорослій команді. Також він є учнем Мануеля Пеллегріні (грав під його керівництвом у «Малазі» та працював у штабі «Вест Гема) і, увага, з дитинства знайомий з Роберто Де Дзербі (разом виступали в академії «Мілана).
Якщо ж дивитись на «Лестер», то теорія підтверджується – одразу помітно акцент на контролі м’яча:
Статистика свідчить й про непогану оборону – найменше пропущених голів у чемпіоншипі (41 у 46 матчах) та 4-й найкращий показник за допущеними ударами по своїх воротах (8.93 за 90хв).
The Athletic ще опублікував 7 причин, чому лондонці обрали саме Мареску – серед них є два пункти, які звучать наступним чином:
◾️ стиль футболу, який пасує наявному складу та майбутнім трансферним планам;
◾️ наявність випадків, коли Енцо впливав на прогрес гравців та допомагав їм розкрити потенціал.
Детальніше розглянемо це на прикладі Мудрика.
У вінгерів Марески апріорі високі позиції на полі – вони жодним чином не залучені до білд-апу
Улюблена формація Марески – 4-3-3 або її різновиди (4-2-3-1, 4-1-4-1), однак навряд у матчах ви на постійній основі чітко ідентифікуватимете її. Все тому, що у багатьох фазах гри команда є гнучкою та розташовується по-різному.
Перша фаза в атаці – вихід з власної третини поля, білд-ап. Вінгери у цей процес не залучені від слова зовсім, бо «Лестер» з Енцо використовував схему 4-2-5. Ні, це не помилка (в стилі мемів про Тодда Боелі та 4-4-3), оскільки голкіпер в цих епізодах стає повноцінним польовим гравцем:
Один з центрбеків йде на фланг, а його позицію посідає воротар. Натомість правий захисник зміщується всередину до опорника. Це вже 6 футболістів, а перед ними 2 центрхави – тому вінгерам немає жодного сенсу опускатися, вони перебувають дуже-дуже високо.
Особливо, коли суперник не пресингує та сідає у низький блок – тоді лінія захисту підіймається і розігрує без залучення воротаря (3-2-5).
Цікавий момент – вінгери розташовуються навіть вище, ніж форвард, який ситуативно сідає глибше. Приблизно це виглядає ось так:
Відповідно, свою роль фланги відіграють трохи згодом – у побудові та завершенні атак.
Вимоги Марески до вінгерів – тримати ширину та часто входити у карний. Але у них трохи різні ролі у побудові/завершенні атак
Головне, що треба знати про вимоги Марески до вінгерів:
◾️ мусять перебувати впритул до бокової лінії
Те, чого іноді не вистачало Мудрику у «Челсі», коли ширину забирав Чілвелл, а українець вимушено заходив у центр, де йому не так комфортно та де важче використовувати свої сильні якості (вибухову швидкість).
◾️ у фінальній третині повинні атакувати карний
Як тільки є ймовірність, що м‘яч у найближчі секунди дійде до карного, вінгерам необхідно зміщуватися туди. Це у контексті Михайла викликає сумніви, адже всі пам‘ятаємо його проблему, коли він не встигає добігати (приклади з минулих текстів – тут і тут).
В атаці «Лестер» перебудовується вже на 2-3-5 – або два центрхави йдуть вище та стають у лінію нападу, а їхні місця посідають фулбеки:
Або навпаки – фулбеки підключаються до атак, а центрхави залишаються на місцях. Наступний важливий аспект – за такого сценарію флангові захисники роблять забігання «underlap», а не «overlap». Пояснюємо: вбігають не за спину по флангу, а навпаки у напівфланги ближче до центру. Бо, знову ж таки, ширина належить вінгерам (і це теж рахуємо як плюс для Мудрика):
Останній з глобальних принципів Марески – намагатися створювати більшість на різних ділянках поля, зокрема на флангах. Усі складні трансформації та переміщення робляться заради.
Щодо ролі вінгерів, то вони, враховуючи гібридні формації, очевидно відрізняються. Оскільки правий фулбек (у «Лестері» це Рікарду Перейра) заходить всередину, то правий вінгер діє трохи нижче, ніж лівий (треба ж балансувати та компенсувати простір).
Справа у Марески був 20-річний Абдул Фатал – він відповідно частіше зустрічався з м’ячем та мав більше функцій у побудові атак. На відмінну від Стефі Мавідіді з протилежного флангу, який за таких умов потрібен більше у завершенні, а не у створенні.
Це відображає як статистика результативних дій (13+6 у Мавідіді та 7+13 у Фаталу – показова різниця за голами та асистами), так і більш просунуті метрики. Однак найголовніше те, що усі цифри підтверджують тезу про свободу вінгерів «Лестера» на тлі усього чемпіонату – вони брали багато ініціативи на себе:
* процентиль – який відсоток гравців у вибірці (усі вінгери ліги) мають гірший показник
Поки зарано казати, що Мудрик виконуватиме обов’язки фінішера Мавідіді, а не креативщика Фаталу – це залежить від того, хто з фулбеків буде у Марески інвертованим. Справа є Ріс Джеймс та Мало Гюсто, а зліва – Бен Чілвелл та Марк Кукурелья. Саме іспанець ще з Почеттіно почав виконувати схожу роль, тому, можливо, дійсно збережуться «лестерівські» напрацювання, а Михайло стане гравцем з найвищою позицією на полі у команді (якщо виграє конкуренцію за місце в старті).
У Марески треба багато працювати у контпресингу та тримати структуру у захисті – є сумніви, що Мудрик до цього готовий
Тепер до фаз гри, де є певні побоювання щодо Мудрика. Перша з них – контрпресинг. Філософія Марески полягає у тому, що після втрати команда повинна миттєво вмикатися у відбір і швидко відвоювати м’яч. Це за логікою має мінімізувати кількість атак опонента, що і робить захист надійнішим (принаймні за кількісним фактором).
При втратах або просто при високому пресингу «Лестер» трансформувався. Один з центрхавів (переважно атакувальний Кірнан Дюзбері-Голл) підіймався у пару до форварда – разом з вінгером вони створювали тиск на одному з флангів:
Британці вказують, що цю стратегію Енцо використовував раніше у дублі «Ман Сіті», провокуючи суперників на довгі передачі та повернення володіння (на нього ж ставка, не забуваємо).
Отже виникає питання – а чи готовий Михайло до такої інтенсивності та безперервності, враховуючи недоліки в оборонній роботі? Адже якщо спроба контрпресингу є невдалою, то команда Марески мусить дисципліновано опускатися в середній/низький блок за формацією 4-4-2, 4-4-1-1 чи 4-5-1. Фланговим атакувальним у тому числі:
Виходить, попри високі номінальні позиції та незалученість до ранніх стадій побудови атак, у вінгерів все одно багато бігової роботи (як вперед, так і назад).
Палмер майже напевно не буде конкурентом вінгерам на флангах – як і, можливо, Нкунку
Вимоги та ігрові функції – це все добре, але спочатку Мудрику необхідно пробитися до стартового складу. У цьому плані звернемо увагу на висновки британських аналітиків, які передбачають, що на роль вінгерів навряд претендуватимуть Коул Палмер та Крістофер Нкунку.
З Палмером доволі проста ситуація:
◾️ Мареска тренував його у дублі «Ман Сіті», там він інколи грав саме «десятку»/атакувального хавбека;
◾️ Усі проводять паралелі між Коулом та Дюзбері-Голлом, який був лідером «Лестера» та діяв найвище з трійки півзахисників;
◾️ Зазначається, що для вищезгаданого стилю англієць не підходить на позицію вінгера – він оперує переважно у напівфлангах та є тим профайлом, якому комфортніше між лініями ближче до центру.
Щодо Нкунку, то його стосується лише останній пункт. Англійські журналісти називають француза універсальним та тонким гравцем – мовляв, ефективніше виглядатиме як форвард, а не як вінгер, який грає з ширини. Тобто серед конкурентів для Мудрика з сьогоднішнього складу залишаються Рахім Стерлінг і Ноні Мадуеке.
Однак це все тільки припущення без вагомих підстав, допоки не стартували передсезонні збори. Легко спрогнозувати можна хіба що трійку центрхавів:
✅ Палмер гратиме вісімку/десятку з огляду на вищенаведені пояснення;
✅ Енцо Фернандес гратиме вісімку, бо одна з передумов призначення Марески – представлення плану для прогресу аргентинця та ледь не обіцянка нарешті розкрити його;
✅ Третім мусить бути опорник – а там є Мойсес Кайседо та Ромео Лавіа, за яких тогоріч у сумі заплатили понад 150 мільйонів євро.
В усе це вписуються інсайди про продаж Конора Галлахера, який керівництво планувало ще з минулого літа (остання інформація – про «Астон Віллу»).
У випадку Мудрика спочатку слід постежити за поведінкою «Челсі» на трансферному ринку, чи купуватимуть йому нових конкурентів. Одного підписали за 40+25 млн євро – 17-річного бразильця Естевао Вілліана. Щоправда, він грає справа на фланзі та приєднається до лондонців аж наступного літа.
Фото: інфографіка Tribuna.com, PA Images, Gareth Evans/News Images, Chris Stading/Andrew Orchard Sports Photography
