"Вінтаженко" презентує 2 ретро матчі, які насправді цікаві та яскраві

За наявності вільного часу. Занурення в історію.. Ніі, ви знаєте про що мова. Ок, досить мотиваційних спічів.

Вільному часу присвячується. Все. Поїхали.

Номеро уно, це - 2004й рік. Я завжди хотів подивится цю Мінесоту. Ту Мінесоту. Кевін Гарнет - прайм. Такий собі, Гобер із кидком, або в атаці КАТ, в "діфенсі" - Гобер. Плюс унікальний шутер Латрел Спрівел. Плюс Сем "кохонес" Касел - досвід. Ну і декілька не досить відомих гравців. Проти ЛАЛ - Кобі, Мелоун (!), Слава Медведенко (пут сом ріспект он хіз нейм). Ну це просто класика. Я навіть не буду аналізувати тут.

А другий матч - просто бомба. Це 7й матч Фіналу Конференції. Епічний для Ансвера 2001й. Раундом раніше теж було 7 матчів. І заруба проти Картера. Тепер Рей Ален, його "свита" та Джордж Карл - майбутній тренер "Чака" - погоняло Айверсона (одне з численних). У Бакс гарна команда. Своєрідна, характерна. Але система Брауна працювала. Інакше, вони б вилетіли раніше, - факти. Мутомбо, Сноу, інші.

Коли буде хвиля вільного - зручно сідайте й чек іт. Воно того варте, і це не емейзін. Це вінтажіус класікс. Ін йор хоум, Ін зе білдінг. Грейт меморіз. Фор зе лов ту зе гейм, як то кажуть.

Ну і пару слів додаткових. Я не порівнюю сучасність із "а от раніше було краще". Я просто шукаю щось цікаве у житті. Хлопці, прильоти в моєму місті просто збивають з пантелику. То ж так, це намагання не думати про це, не накручивати себе й "відволіктись". Вибачте, наболіло, накипіло. Цінуймо життя, бро. Що нам ще залишається робити.

На останок обираймо собі джерсі. Із архіву минулого.

Мені особисто подабається комплект Хоукс. Та чорний Фінікс.