Ірина Климець: «Я в армії з 2017-го. Коли підписувала контракт, вже тоді розуміла, що в будь-якій ситуації мені доведеться чи в частину, чи служити»
Українська метальниця молота Ірина Климець розповіла, як починалося для неї повномасштабне російське вторгнення.
– 23 лютого – чемпіонат України в Мукачевому. Я сплю перший день, вночі в мене відкрите вікно, я недалеко живу біля військової частини. Це зимовий чемпіонат України, ми тільки повернулися. І це перша ніч після приїзду з чемпіонату була.
Я люблю спати, коли в мене вікно відкрите зимою. У мене вікна виходять туди, і було дуже шумно. Одразу вибухи, одразу сигналізація – це було надзвичайно. Одразу дзвінок від мами: «Війна почалася! Що ти, де ти? Давай, їдь додому».
Але я військовозобов'язана, я служу в ЗСУ. Потім одразу зранку дзвінок від майора: «Так і так, якщо що, будь напоготові, ми тебе викличемо в частину».
– Як ти сприйняла цю новину, що, типу, на війну зараз?
– Взагалі не вірилося, просто не вірилося. Я розуміла, що це вибухи, дим я бачила. Виходиш – черги кілометрові були до магазинів, до банків, і ти просто не знаєш, що далі робити. Таке непорозуміння було день-два.
– Тобі начальник подзвонив, сказав, що можуть викликати. Ти морально була готова?
– Я ж 4 роки в ліцеї. Я в армії з 2017 року служу за контрактом. І коли я підписувала перший контракт, я вже тоді розуміла, що в будь-якій ситуації мені доведеться чи в частину, чи служити, чи що. Тобто я була готова до того.
І коли вже відбулося повномасштабне вторгнення, я розуміла, що це не просто на папері воно десь рахується. Я розуміла, що це мій обов’язок буде. Хоч я і дівчина, але розумію, що військовозобов'язана, і найперше – я дзвоню в частину, щоб вони мені дозволили, зробили офіційний папір, що вона виїжджає за кордон.
Тобто мені цей папір не потрібен, але в частині щоб було – чи в тебе відрядження за кордон, чи перепустка. Вони контролюють точні дати. Наприклад, якщо завтра якась надзвичайна ситуація: «Ірочка, ти де?» – «А я не знаю, в Катовіце щось сиджу, змагалася», – сказала Климець.
