Cуб'єктивний рейтинг фіналів Джордана
Та композиція, під яку виходили на матч гравці Чікаго
Енд нау, зе стартін лайнап фор Ворлд Чемпіон Чікаго Булз
6 фіналів. Класика. Два три-піти. Декілька слів про самі серії та коментарі щодо вражень.
91. Нарешті Майкл у Фіналі. І проти них грають не молоді Лейкерс. Меджик та Уорті не першої свіжості. Також у команді цікаві гравці Дівац, Байрон Скот та Сем Перкінс. Також Ей Сі Грін, наприклад.
Чим сподобалась саме ця серія. Класичним Лейкерс, які всі атаки розігрували через Меджика, який запускав та починав будь яку атаку або пасом, або веденням вже не на тих швидкостях, як раніше, протистояла команда, яка грала в простий, але ефективний баскетбол. Своєю грою на паркеті особливо запам'яталися Хорас, Паксон. Можна сказати, що команда грала в універсальний баскетбол. Чікаго дійсно бігалі бистріше, свіжіше. Рухалися активніше. Також під щитом додавали ваги такі гравці, як Картрайт, Левінгстон, Пердью та Уіяльмс. Також дуже сподобалася гра Піпена. Свіжіша думка на паркеті перемогла класичні побудови у нападі.
92. Проти Дрекслера і ко. На відміну від пристарілих та розсипаючихся Лейкерс, Портленд був краще в атлетичному плані та, на мій погляд, міг більше виграти матчів, й накал тримався більше, ніж в серії 91го. Крім влучань із далеку відомих проти Робінсона від Майкла, насправді Булз було дуже важко в кожному матчі. А Дакворт та Керсі взагалі "трощили" фарбу биків. Та Ейндж дуже жваво допомагав Дрекслеру у нападі. Але Булз проявили характер та здобули перемогу. Це була атлетична битва. Перемогу отримала більш мобільна команда Джексона. Напад Портленда виглядав трохи одноманітно.
93. Тож для мене це фінал номер один. Тому що, на мій погляд, найважче було тут бикам проти міцних Санз. Та той кидок Кера говорив про те, що треба було не в одного вигравати серії, та вже всі знали, що треба душити в захисті Майкла - як би це банально зараз не прозвучало. Взагалі Санз доволі унікальна команда. Але не вистачало їм і Седріка Себалоса й дисципліни Барклі й влучань не вистачало. Але вони боролися як могли. То ж, ще раз скажу, на мою думку, це найкрутіший фінал з перших трьох.
96. На мою думку, тут була серія без шансів. Повернення Майкла. Вважаю, що шансів у Сіетлу не було. Ні наявність Родмана, ні рекорд регулярки 72-10 для мене не аргумент. Майстерності команди Карла не вистачало проти биків, які явно були на ходу. Відмічу унікальний стиль гри Кукоча, який дуже допомагав бикам у нападі. 3-0 у серії по ходу п'єси і Нейт МакМілан хопається за голову.
97. Оцю серію я люблю тим, що вона меньш розкручена ніж серія 98го. Хоча й тут була гра з температурою від Хіс Аірнес, Карл Мелоун нагадував про себе наприклад, набиравши 37 очок. Расел дуже жваво допомагав у нападі ще не будучи у хайлайтах відео під назвою The Shot. Взагалі, в мене виникло враження, що 97й фінал виглядав за ритмом жвавіше, ніж 98й. Там було більше статичного баскетболу. У цій серії відмічу гру Люка Лонглі, який іноді давав шалені данки з гри, які запам'яталися своєю видовищністю. Але яка крута відповідь від драйвового Стоктона, якому не можна було давати простору. Мега гравець!
98. Фінал фіналів. The End of the Bulls Era. Дуже важкий фінал для Чікаго. І епічні останні хвилини. Перехоплення, та влучання через Расела. Але сама серія виглядала не такою крутою. Суперники знали один одного, більше була гра нервів та ментальностей, на мою суб'єктивну думку. Юта виглядала набагто впевнініше та небезпечніше, ніж минулого року. Опір був більшим для чемпіонів. Але бики показали свою гру. Сам Майкл казав, що було дуже не просто перехопити ігрову ініціативу в цій серії. Але, зе вінер тейкс іт ол. Запам'ятався Хорнасек, який тут і там активно рухався й був корисним для джазменів.
Отже, без деталей та статистики я виразив свою думку із приводу класичних фіналів Булз. Висновки.
6е місце - фінал 96го як той, в якому у суперника меньше всього шансів на перемогу.
5е - серія проти Портленду. Дуже багато фізичної боротьби. Чимось нагадувало, який небудь Хіт проти Сперс або штовхання Газоля Артеста та Гарнета Перкінса.
4- 98й. Не зважаючи на те, що швидкість гри зменшилася, напруга була максимальною.
3- 97. Не така розкручена серія, але вона дуже круто виглядала. Суперник був не з легких.
2- Тут я обираю 91й. Дуже жвавий та легкий у переміщеннях та рухах м'яча баскетбол.
1- фінал-баталія проти Санз та епічне влучання від коуча ГСВ. Привіт, Барклі.
Але все це на суб'єктивний погляд та смак. Можливо, хтось не погодиться. І це круто. Поважаймо точки зору інших. Любимо баскетбол. Продовжуємо жити на повну. Тож, може ваші ранжування у коментарях?
Фото: PippenAin'tEasy, GettyImages, NBA.com, OnTapSports.net, Amazon
