Захисник «Лівого берега» Пінчук: «Таке відчуття, що одні мають воювати, підтримувати армію, а другі можуть просто жити і чекати, поки це все закінчиться»
Захисник «Лівого берега» Тарас Пінчук, який зараз служить в ЗСУ, в інтерв’ю Tribuna.com поділився думками щодо контрасту між ситуацією на фронті та цивільним життям.
«Приїжджаєш, скажімо, у Київ – є трішечки шок, що тут зовсім інший світ. Так, я розумію, що треба жити цивільне життя, але занадто все розслаблено і люди не переймаються тим, що там на фронті. Хай живуть і ведуть нормальний спосіб життя. Але ж є нюанс: війна в Україні йде, і вона не може стосуватися одних, а інших – ні.
Таке відчуття, що одні мають воювати, підтримувати армію, а другі можуть просто жити і чекати, поки це все закінчиться, бо вони вже втомилися. Якби ж можна було так – клацнути пальцем і закінчити. Так не буває.
Це не тільки моя думка – багато хто так каже. Що нібито війна десь там. Але ж, не дай боже, вона може повернутися. Сподіваюся, такого не буде, але люди дуже розслабились. Прірва між військовими і цивільними тільки росте.
Ти розумієш, що не знаєш, коли зможеш повернутися в цивільне життя. І чи зможеш взагалі. Навіть коли додому приїжджаєш, проводиш там час, то тебе тягне назад, бо тут важко. Там все зрозуміло: ти знаєш, що робити, що тобі допоможуть і тебе підтримають.
Я вам скажу так: люди змінюють погляд, коли одягають піксель, а не коли почитають якесь інтерв’ю. Там одразу все змінюється. Я не можу сказати іншим: «Ідіть у військкомати». Це вибір кожного. Я розумію, що там страшно, що ніхто не хоче це робити, це важко. Але комусь же треба буде це робити рано чи пізно.
Якщо людина не хоче йти в армію, але чекає повістку, то це одне. Якщо вона вже надумала, то краще підбирати бригаду і подавати туди свої документи. Бо можуть закинути в якусь неприємну ситуацію. Тому краще заздалегідь подумати. Тим паче у всіх, я думаю, хтось служить десь, і можуть розповісти, хто, де і як. Тут всі все знають. Є люди в тилу, які платять податки, допомагають військовим. Вони відчувають, що там не потягнуть. Не питання.
Це війна дронів та артилерії. Але люди теж треба, бо одні на війні з першого дня, і не знають, скільки ще там будуть. Виснажуєшся, але навіть якщо ти виснажишся, нічого не зміниться. Тільки гірше буде. Одне одного підтримуємо.
Проблема в тому, що не знаємо, скільки ще служити. Тому що всі хлопці йшли на ентузіазмі і патріотизмі. А війна затягується і це все відбивається на хлопцях – психологічний стан, плюс то поранення, то контузії. А коли ще й в тилу щось відбувається, то це ж все відображається на військових», - сказав Пінчук.
